Увійшовши у фургон, що охоронявся озброєними солдатами з п’ятьма хірургами й медсестрами, Чжен Чжі не знав, що потрапляє у світ, який переслідуватиме його протягом наступної чверті століття.
Доктор Чжен, який працював на той час лікарем-ординатором в одному з найбільших військових госпіталів Китаю, знав лише те, що вони перебувають на “секретному військовому завданні” поблизу військової в’язниці, розташованої в околицях північно-східного китайського міста Далянь.
Автомобіль був накритий світло-блакитною тканиною, щоб приховати те, що відбувається, від цікавих поглядів.
Коли двері відчинилися, четверо міцних солдатів внесли всередину людину, кінцівки якої були зв’язані тонкими мотузками, що глибоко врізалися в плоть. На вигляд чоловікові було не більше 18 років, органи, як повідомили напередодні хірургічній бригаді, були “здорові, свіжі”.
Лікар велів доктору Чжену “не давати йому рухатися”, тож той натиснув руками на ноги чоловіка. Ноги виявилися теплими на дотик.
Він бачив, як лікар розкрив живіт чоловіка, а двоє інших почали видаляти нирки. Ноги чоловіка смикалися, з горла текла кров і воно пульсувало, але звуків не було.
“Переріж йому артерії та вени, швидко!” — наказав лікар. Коли доктор Чжен зробив це, крові хлинуло стільки, що вона забризкала його халат і рукавички. У цей момент він отримав наказ витягти очі чоловіка.
Доктор Чжен подивився на обличчя молодої людини. На нього дивилася пара широко розкритих очей.
“Це було жахливо, не передати словами. Він дивився прямо на мене. Його повіки рухалися. Він був живий”, — згадував доктор Чжен у липні в інтерв’ю газеті The Epoch Times, уперше погодившись використати своє справжнє ім’я для розповіді про те, що трапилося.
Перебуваючи у фургоні 1994 року, він ще не знав, що став учасником того, що незабаром перетвориться на промислову машину вбивства, створену для вирізання органів у в’язнів совісті та продажу їх на вимогу.
У фургоні він сказав іншим лікарям: “Я не можу цього зробити”. Він відчував, як його мозок став порожнім, поки він сидів там і його трясло від жаху.
Тоді лікар сам негайно притиснув голову чоловіка до підлоги фургона і, натиснувши двома пальцями на повіки та взявши в іншу руку щипці, затиснув кожне око.
Нерухоме тіло помістили в чорний поліетиленовий пакет і забрали солдати, які чекали зовні. Фургон помчав назад у Головний госпіталь Шеньянського військового округу, де доктор Чжен проходив ординатуру. Медсестри швидко зібрали закривавлене медичне обладнання.
Коли вони дісталися до госпіталю, у двох операційних уже горіло світло. Інша бригада лікарів чекала початку трансплантації органів.
Доктор Чжен був занадто слабкий, щоб бути корисним. Він сидів і спостерігав за ходом операції з відстані кількох метрів. Коли операцію з пересадки було завершено, медичний персонал вирушив до елітного ресторану. Доктор Чжен нічого не зміг з’їсти. Наступного дня в нього піднялася висока температура і він пішов у відпустку.
Відтоді ця пара очей — відчайдушних, сповнених страху і болю — мучить доктора Чжена день і ніч.
Мільярдна індустрія
Жахи, свідком яких став доктор Чжен, сталися 1994 року, коли індустрія масового примусового вилучення органів, санкціонованого китайським режимом, ще тільки зароджувалася.
Незабаром це перетворилося на чорний бізнес із мільярдними оборотами, жертвами якого стали в’язні сумління, зокрема, прихильники переслідуваної релігійної групи . Як засвідчили численні викривальні матеріали, у тому ж місті розташовувався концентраційний табір Суцзятунь, який від початку переслідування в 1999 р. став місцем масових убивств ув’язнених послідовників Фалуньгун заради їхніх органів. Хоча підземний об’єкт Суцзятунь було закрито після міжнародного викриття, у Китаї все ще існує велика кількість інших подібних таборів.
Доктор Чжен — один із кількох свідків, які з 2006 року звернулися до The Epoch Times, щоб викрити жорстоку практику комуністичного режиму.
Відтоді з’явилося безліч незалежних звітів, що містять інформацію про тяжкість і масштаби цих злочинів.
У 2019 році незалежний трибунал у Лондоні дійшов висновку, що панівний режим Китаю вбиває в’язнів совісті заради їхніх органів “у значних масштабах” і що основними жертвами є послідовники Фалуньгун.
Вибір
Незабаром після того випадку у фургоні доктор Чжен покинув лікарню. Він став педіатром і терапевтом у місті Ляоян, розташованому приблизно за чотири години їзди на північ від Даляня. Але почуття жаху з часом тільки посилилося, коли він побачив, що відбувається за лаштунками.
У 2002 р. доктор Чжен супроводжував військового чиновника на медичний огляд до госпіталю, в якому він колись проходив практику. Лікар сказав чиновнику, що для збереження життя йому необхідна нова нирка.
“Ми підберемо для вас нирку найвищої якості”, — сказав інший військовий офіцер своєму начальнику в коридорі. “Свіжу, від практикувальників Фалуньгун”.
Це був перший раз, коли доктор Чжен почув, що послідовники Фалуньгун є особливим джерелом органів.
Дорогою додому чиновник запитав доктора Чжена, чи варто йому робити пересадку нирки.
“Не треба”, — відповів доктор Чжен. “Хіба це не вбивство?”
Саме від цього чиновника доктор Чжен дізнався, наскільки широко поширене в Китаї примусове вирізання органів.
“Поліція і чиновники знають про це, це відомо і військовим. У цьому немає нічого нового”, — сказав д-р Чжен в інтерв’ю The Epoch Times.
За його словами, щоб заробити більше грошей, військові відкрили безліч “зелених переходів”, або швидкісних смуг в аеропортах, для швидкого транспортування свіжих людських органів через усю країну. Інфекційні відділення військових госпіталів перетворилися на “кубла” для насильницького вилучення органів.
“Приблизно через один-два тижні — максимум через місяць — можна було знайти відповідний орган”.
Чиновник, у якого відмовила нирка, вирішив відмовитися від трансплантації. Він прожив ще три роки, перебуваючи на діалізі, й помер у 2005 році.
Інший знайомий, помічник чиновника з Постійного комітету Політбюро, що складається з семи членів і є ядром еліти китайського керівництва, розповів доктору Чжену щось ще більш шокове.
У розмові з ним доктор Чжен зазначив, що переслідування Фалуньгун на північному сході Китаю було дуже сильним.
Знайомий нічого не відповів, але перед тим, як розлучитися, він повернувся й подивився прямо на доктора Чжена.
“У місті Вухань провінції Хубей на задньому дворі Бюро громадської безпеки провінції Хубей повно затриманих послідовників Фалуньгун. Деякі з них — неповнолітні діти”, — сказав він, роблячи паузу після кожного слова.
“Я там був”, — додав він. Вони не стали обговорювати цю тему, але натяк на те, що це було масове джерело органів, сильно вплинув на доктора Чжена.
Доктор Торстен Трей, виконавчий директор групи з медичної етики “Лікарі проти примусового видаляння органів”, сказав, що це свідчить про те, що “така практика була широко розповсюджена в Китаї вже у 2002 році”, за чотири роки до публікації першого звіту про розслідування з цього питання.
“Минуло понад 20 років. Китайська система трансплантації вчинила медичні злочини проти людства, які набагато перевершують усе, що було відомо в XXI столітті. Де ж міжнародна реакція?” — сказав доктор Трей у своїй заяві The Epoch Times.
За The Epoch Times USA
