Президент Росії Володимир Путін витратив майже десятиліття на розробку стратегії “Фортеця Росія”, щоб пом’якшити вплив західних санкцій на свою країну та її фінансові інститути, перш ніж почати вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Ця стратегія, що включала прискорену “дедоларизацію” з 2014 року, зазнала невдачі перед обличчям жорстких санкцій, введених США та їхніми союзниками й партнерами, які були не тільки безпрецедентними за масштабом і розмахом, а й безпрецедентними за єдністю їхнього застосування: після вторгнення було заморожено понад 300 мільярдів доларів російських активів у банках.
Однак це навряд чи станеться, якщо Сполучені Штати спробують згуртувати міжнародну спільноту для запровадження тотальних санкцій проти фінансових установ, банків і корпорацій Китаю, погодилися учасники форуму Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), що відбувся 16 травня.
“Є велика різниця. Китай упевнений, що він занадто великий для санкцій, і робить ставку на це”, — сказала Марія Шагіна, старший науковий співробітник відділу економічних санкцій, стандартів і стратегії Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), розташованого в Лондоні.
“Вони абсолютно точно розглядають свою глобальну торгівлю і домінування у важливих ланцюжках постачань як фундаментальну допомогу в протидії санкціям, якщо їх введуть США”, — сказав Баррі Нотон, завідувач кафедри міжнародних відносин у Школі глобальної політики і стратегії Каліфорнійського університету в Сан-Дієго.
“Є дуже багато галузей торгівлі, в яких США та інші західні країни дуже, дуже залежать від Китаю”, — додає Нотон.
Якщо комуністичний режим Китаю, наприклад, дослухається до своїх погроз вторгнутися на Тайвань, можливо, не буде такої єдиної реакції, як у випадку з санкціями проти Росії після її вторгнення в Україну, сказав Мартін Чорземпа, старший науковий співробітник вашингтонського Інституту міжнародної економіки Петерсона (PIIE).
“Якщо китайські банки справді опиняться в списку санкцій унаслідок, скажімо, вторгнення материка на Тайвань, це буде катастрофою для багатьох із них”, — сказав він.
З іншого боку, міркує Чорземпа, “через … глобальні побічні ефекти, які матимуть місце, витрати [на санкції] будуть величезними для Сполучених Штатів, якщо вони включатимуть великі китайські банки… такі як Банк Китаю та ICBC [Промисловий і комерційний банк Китаю]. Ви отримаєте величезний хвильовий ефект по всьому світу”.
“Це не означає, що цього не станеться”, — продовжив він. “Це не означає, що Конгрес не ухвалить закон, який вимагатиме [санкцій], навіть якщо люди в Міністерстві фінансів знають, наскільки дорого це коштуватиме”.
За словами Нотона, Сполучені Штати, безумовно, не доб’ються такої самої єдності з боку європейських країн при введенні санкцій проти Китаю, як це було щодо Росії.
“Загальне відчуття загрози, яке існувало у випадку Росії, безумовно, не існує у випадку Китаю, тому, якби я думав із погляду китайського чиновника, я був би набагато більше стурбований односторонніми санкціями США”, ніж з боку європейців і навіть деяких країн західної частини Тихого океану, таких як Сінгапур, сказав він.
Однак у Китаю є вразливі місця, зазначив ведучий дискусії старший науковий співробітник економічної програми CSIS Джерард Ді Піппо. Хоча Китай може мати виробниче й торговельне домінування, Сполучені Штати все ще зберігають своє домінування в “глобальній фінансовій інфраструктурі” після Другої світової війни.
За The Epoch Times USA
