Попри засудження з боку міжнародної громадськості, компартія Китаю (КПК) продовжує свою систематичну практику насильницького видаляння органів у живих людей, а також мають місце й інші порушення прав людини.
20 березня Держдепартамент США представив Конгресу про права людини у світі за 2022 рік. Розділ документа, присвячений Китаю, складається з 87 сторінок. До нього, зокрема, включено нові докази того, що комуністична влада КНР продовжує практику насильницького видаляння органів у послідовників духовних конфесій, зокрема мусульман у Сіньцзяні та прихильників Фалуньгун. Причому органи часто видаляють у живих людей.
Так, у звіті йдеться про те, що 4 квітня 2022 року “Американський журнал трансплантології” опублікував рецензовану дослідницьку роботу, в якій зазначено, що Пекін порушує “правило мертвого донора”, тобто до того, як видалять будь-які органи, донор обов’язково повинен бути мертвим.
Автори проаналізували 2838 наукових праць китайською мовою, пов’язаних із трансплантацією, і виявили, що в 71 із них мав місце факт того, що донор помер саме внаслідок видалення в нього органів.
“Іншими словами, якщо донор був живий, коли йому видалили серце, хірург є катом”, — роблять висновок автори публікації.
Цю 71 статтю опублікували 56 лікарень (включно з 12 військовими госпіталями), розташованими в 15 провінціях Китаю. Зміст цих робіт зачіпав 348 хірургів, медсестер, анестезіологів та інших медичних працівників або дослідників.
Основними жертвами видалення органів є прихильники духовної практики , які зазнають жорстоких репресій з боку компартії Китаю з 1999 року і вважаються найчисленнішою групою в’язнів сумління в КНР.
Інформацію про існування в Китаї цілої індустрії чорної трансплантології, якою опікується керівна в країні компартія, вперше оприлюднило видання The Epoch Times приблизно 2006 року. Останніми роками цьому питанню приділяють дедалі більше уваги в усьому світі. Європейський парламент і десятки штатів і міст США ухвалили резолюції, що засуджують таку практику. Нещодавно члени Конгресу внесли законопроєкт, спрямований на притягнення до відповідальності винних у таких злочинах.
У звіті також говориться, що багато політичних в’язнів продовжують піддаватися різним формам ув’язнення після того, як вони відбули свій термін покарання і були звільнені. Серед них письменник Ян Маодун, уйгурський учений Ільхам Тохті, тибетський чернець Го Шерао Г’яцо, тибетські активісти Ван Бінчжан, Чен Цзяньфан і Хуан Ці, пастори домашніх християнських церков Чжан Шаоцзе та Ван І, послідовник Фалуньгун Бянь Лічао, колишній єпископ католицької Шанхайської єпархії Ма Дацинь, адвокати з прав людини Ся Лінь, Гао Чжишен, Сюй Чжиюн, Тан Цзітянь, Чан Вейпін, блогер У Ган, громадянський журналіст Чжан Чжан, шанхайський профспілковий активіст Цзян Цунде та інші.
Автори звіту також вказують, що влада Китаю використовує форму адміністративного затримання для залякування політичних і релігійних активістів, намагаючись таким чином запобігти публічним демонстраціям. Зокрема, багатьох прихильників Фалуньгун було ув’язнено в так званих “центрах правової освіти”, які в народі називають “центри промивання мізків”. У цих центрів сумнівний юридичний статус, туди потрапляють переважно ті, кого компартія вважає неугодними, але з різних причин не може відправити в офіційні місця ув’язнення.
За матеріалами
