Історія збройних конфліктів показує принаймні одну істину: війни легше почати, ніж закінчити.
Якщо говорити просто, то мета війни — перемогти противника або отримати перевагу, достатню для укладення миру.
Розпочавши вторгнення, Путін сподівався на успіх протягом кількох днів, але загруз у війні, яку навряд чи виграє, якщо інші країни продовжать допомагати Україні. Путін міг би закінчити розпочату ним війну, вивівши війська з чужої країни, але, вклавши стільки коштів у цей конфлікт, така дія здається малоймовірною.
Зіткнувшись з екзистенціальною загрозою, Україна не зможе легко погодитися на мирне врегулювання, якщо Росія повністю не піде з окупованої території. Якщо дозволити росіянам залишитися в Криму, це підстьобне їх до відновлення війни в майбутньому.
Світ з надією завмер в очікуванні анонсованого Китаєм «мирного плану». Що ж можна побачити при розгляді цього позиційного документа Комуністичної партії Китаю (КПК), що складається з 12 пунктів?
Документ рясніє звичайними зовнішньополітичними заявами КПК про «відмову від менталітету холодної війни» і «припинення односторонніх санкцій».
У першому пункті йдеться: «Необхідно суворо дотримуватися загальновизнаного міжнародного права, включно з цілями й принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй. Суверенітет, незалежність і територіальну цілісність усіх країн мають ефективно підтримувати. Усі країни, великі чи малі, сильні чи слабкі, багаті чи бідні, є рівноправними членами міжнародної спільноти. Усі сторони повинні спільно відстоювати основні норми, що регулюють міжнародні відносини, і захищати міжнародну справедливість і правосуддя. Слід заохочувати рівне й однакове застосування міжнародного права, а подвійні стандарти мають бути відкинуті».
Логічним наслідком цього твердження є вихід Росії з України. Україна — суверенна держава, яка є незалежним членом Організації Об’єднаних Націй, як і Росія, з моменту розпаду Радянського Союзу. Вона має міжнародно визнані кордони.
Якби КПК щиро прагнула миру, вона б порадила Росії піти.
Натомість КПК продовжує необмежене партнерство з режимом Путіна. Вона отримала економічну вигоду від конфлікту завдяки зростанню двосторонньої торгівлі між двома країнами.
Однак у плані також стверджується, що «безпека регіону не повинна досягатися шляхом зміцнення або розширення військових блоків».
Це лежить в основі побоювань Китаю. Крім Ірану та Китаю, жодна значуща держава не підтримує Росію. Багато країн надають допомогу Україні.
Китай хоче звести війну до конфлікту між Росією та Україною, тим самим переваживши шанси на користь Путіна.
Справжній задум заяви китайського режиму розкривається в пункті 10, в якому стверджується, що доречні тільки санкції, затверджені ООН. Однак Росія має право вето в ООН, а отже, такі санкції ніколи не будуть схвалені!
Неможливо зробити висновок, що китайський документ є серйозним мирним планом.
Документ написаний з урахуванням Тайваню. Китайський режим використовував би прецедент у разі свого вторгнення в самоврядну країну.
КПК стурбована застосуванням санкцій проти антагоністів і міжнародною реакцією, що зростає, на її голу агресію в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Китайські та російські офіційні особи продовжують зустрічатися, і Володимир Путін оголосив, що китайський лідер Сі Цзіньпін відвідає Москву.
останнього тижня також свідчать про те, що Китай розглядає можливість продажу військового обладнання Росії, що не є діями країни, щиро зацікавленої в мирі.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображають точку зору The Epoch Times.
За матеріалами
