Американський генерал у відставці Бен Ходжес командував силами армії США в Європі з 2014 по 2017 рік. Нині він очолює Pershing зі стратегічних досліджень у Центрі аналізу європейської політики. В Радіо Свобода Ходжес обговорив відсутність злагодженості в російській військовій операції і те, як нові бойові машини і танки з-за кордону можуть змінити хід війни.
Репортер: Міста Бахмут і Соледар перебувають під безперервним нападом з боку російських сил, точніше, найманців Вагнера. Чому Бахмут на сході України такий важливий? Чого там домагається Євген Пригожин, засновник найманського угруповання “Вагнер”?
Бен Ходжес: Мені знадобився деякий час, щоб зрозуміти, чому Росія приділяє стільки уваги Бахмуту, особливо силам, очолюваним паном Пригожиним. І я дійсно думаю, що в цьому є символічний аспект — для нього це майже як проєкт марнославства.
Йому явно байдуже, скільки людей загине. Уже п’ять місяців б’ються, а Бахмут узяти не можуть. І продовжують вливати в цю боротьбу ненавчених, нещодавно мобілізованих солдатів.
Але нещодавно з’ясувалося також, що в регіоні є значні соляні та гіпсові рудники. А пан Пригожин навіть говорив про закріплення там ресурсів. Але я не знаю, чи буде це дуже втішно сім’ям тисяч людей, яких там було вбито, дізнатися, що справжньою метою пана Пригожина було не стратегічно важливе перехрестя, а гіпсові копальні.
Я думаю, що вся ця операція навколо Бахмута ілюструє відсутність узгодженості дій Росії. Я не думаю, що Пригожин підпорядковується наказам [генерала Сергія] Суровікіна, і вже точно не підпорядковується наказам генерала [Валерія] Герасимова (якого 11 січня було призначено начальником Генерального штабу для спостереження за вторгненням). Отже, хто головний? … У них немає чіткого плану. Вони справді, на щастя, досі не вивчили і не виправили всі ті інституційні вади, які показали ще в лютому-березні.
Репортер: Можливо, вони роблять ставку на знайому стратегію, згідно з якою, якщо ви кинете в бій цифри, то рано чи пізно з’являться результати?
Бен Ходжес: Росіяни завжди виходили з того, що переможе маса. Я маю на увазі, що це був їхній спосіб ведення війни протягом століть, що в кінцевому підсумку вони просто розтрощать українські сили. Але, очевидно, вони не змогли цього зробити, тому що українці були такими професійними, такими вправними, і ми бачимо, що насправді точність може перемогти масу, якщо у вас достатньо точності і якщо ви застосовуєте її в потрібних місцях. І Україна постійно домагалася логістики — транспортних мереж, складів боєприпасів — за допомогою найрізноманітніших засобів.
Репортер: Раніше ви передбачали, що до кінця 2022 року військові України зможуть відтіснити російські сили вторгнення на свої позиції до початку повномасштабного вторгнення 24 лютого. Чому цей прогноз не справдився?
Бен Ходжес: Так, вочевидь, я був надто оптимістичний у цьому питанні, тому що я не припускав, що ми не зможемо надати системи більшої дальності, такі як ATACMS (Армійські тактичні ракетні системи). Я думав, що це станеться. Тож це був недолік.
Я також не очікував кількості сил, якими Росія була готова пожертвувати в Бахмуті та навколо нього. Тобто, очевидно, я помилився — не набагато, але помилився. Важливим є те, як Україна адаптувалася до того, що Росія робить із цими мобілізованими військами. І чи надасть Захід Україні те, що їй потрібно, щоб вона могла продовжувати атакувати російську логістику і командування та управління?
Ось як, на мою думку, вони звільнять Крим. До Криму ведуть тільки дві дороги: Керченський міст і сухопутний міст. Одна вже серйозно пошкоджена, інша вже підбита. Ось що має статися в найближчі кілька місяців. Ми повинні надати Україні можливість зробити це.
Якщо ми обмежимо те, що ми їм даємо, з точки зору дальності – наприклад, GMLRS, ракети, що запускається HIMARS (високомобільною артилерійською ракетною системою), — до 90 кілометрів. Якщо ми не зробимо більше, то, по суті, створимо притулок для Росії. Так що Росія здатна безкарно стріляти з Криму, або всередині Росії, всередині Білорусі.
Що призводить до вбивства ні в чому не винних українських мирних жителів. Ми повинні дати їм системи далекобійної зброї й ATACMS, які зможуть вразити все до єдиного на Кримському півострові.
Репортер: Отже, шанси на успіх будь-якого майбутнього глибшого українського контрнаступу залежать від подальшої підтримки Заходу?
Бен Ходжес: Абсолютно так. Це велике гігантське жирне застереження, що Захід повинен продовжувати підтримувати Україну, принаймні, на рівні всього того, що ми вже сказали, що збираємося робити.
Репортер: І якщо це станеться, як Україна, ймовірно, діятиме в цьому напрямку?
Бен Ходжес: Ну, вони продовжуватимуть блокувати російські зусилля навколо Бахмута. Їм доведеться стежити за Білоруссю на північному кордоні, на північ від Харкова. Але я думаю, що, знову ж таки, я можу помилятися, але просто не здається ймовірним, що росіяни можуть провести значну атаку звідти. Вони можуть розмістити там деяку кількість військ, але у них немає можливості, як мені здається, зробити ще одну серйозну загрозу Києву. Але генеральному штабу доведеться продовжувати стежити за цим.
Тим часом я думаю, вони збираються нарощувати свої бронетанкові сили, те, що вони отримують, а також те, що вони вже підготували, щоб у них був великий бронетанковий потенціал, який може стати вирішальним елементом у звільненні Криму.
Але перед цим їм доведеться витратити кілька місяців на те, щоб продовжити рух Керченським мостом, продовжуючи порушувати транспортну мережу, яка проходить через Маріуполь і Мелітополь до Криму.
[Попереду] багато роботи, щоб встановити умови. Але я думаю, що так і відбувається: це не буде просто велика атака через Перекопський перешийок (смуга землі, яка з’єднує Крим з материковою Україною).
Їм доведеться створити умови за допомогою дальніх вогневих засобів, спеціальних сил, а потім, зрештою, їм доведеться відправити когось на землю. Але я думаю, що Генеральний штаб досить розумний; вони справили на мене враження тим, як добре вони зробили все можливе, щоб мінімізувати втрати і бути ретельними і методичними”.
