Смерть колишнього заступника міністра культури Китаю, можливо, не привернула б особливої уваги громадськості, якби не короткий некролог.
Володіючи «гострим розумом та гучним голосом», «енергійний» Гао Чжаньсян «зовсім не був схожий на хворого» до сплеску COVID, написав Чжу Юнсінь, заступник генерального секретаря 12-ї Китайської народної політичної консультативної конференції, вищого політичного консультативного органу партії. «Я ніколи не думав, що він покине нас так скоро».
Але у своїх співчуттях Чжу, можливо, розкрив трохи більше, ніж хотів. 87-річний старий, як він зазначив, «замінив багато органів у своєму тілі», оскільки він «наполегливо боровся з хворобою», до такої міри, що колишній чиновник одного разу пожартував, що «багато компонентів не є його власними».
Стаття викликала ажіотаж у китайській соціальній мережі Weibo, попри її швидке видалення. Пильні спостерігачі встигли зробити копії до того, як цензура взялася за роботу, й поширили їх, висловлюючи підозри з приводу передбачуваної історії пересадки органів Гао та випадкової згадки про це Чжу.
Широко відомо, що високопоставлені чиновники Комуністичної партії Китаю користуються цілою низкою привілеїв — від висококласного медичного обслуговування до спеціальних шкіл для своїх дітей. Але очевидна легкість, з якою Гао зміг отримати доступ до кількох відповідних органів, кожен з яких міг би коштувати довічного заробітку для звичайного громадянина Китаю, викликає тривожні запитання в країні, яку і без того ретельно вивчають щодо зловживань режимом у сфері трансплантації органів.
«Міністр Гао, за життя ви поміняли так багато органів, звідки вони всі взялися? І скільки ще є високопоставлених чиновників, які можуть без зусиль міняти свої органи, що вийшли з ладу?» — прокоментувала одна людина в Інтернеті.
«Ці “запчастини”, які він так легко отримав, хто і як міг їх втратити?» — запитав інший.
Зловживання під керівництвом держави
У Китаї, який прийшов у цю сферу із запізненням, за останні два десятиліття стався бум в індустрії трансплантації органів, попри низьку кількість добровільних донорів. Режим заявив, що перестав використовувати органи ув’язнених, засуджених до смертної кари, і стверджує, що з 2015 року він покладається виключно на систему добровільного донорства.
Але цифри не сходяться.
Дослідження, опубліковане 2019 року в науковому журналі BMC Medical Ethics, засвідчило, що цифри з офіційних даних щодо донорства в Китаї «майже точно відповідають математичній формулі», чого не спостерігалося в жодній із 50 інших країн, де проводили аналіз, що дає змогу припустити, що цифри фальшиві.
Розслідування, проведене лондонським трибуналом того самого року, також встановило, що режим винен у вбивстві в’язнів сумління, здебільшого послідовників переслідуваної віри Фалуньгун, і продажі їхніх органів із величезним прибутком у промислових масштабах. При цьому немає жодних доказів того, що ця практика припинилася.
«З огляду на те, що китайська система трансплантації ґрунтується на організованому державою насильницькому вирізанні органів, не дивно, що партійні чиновники мають доступ до трансплантації на вимогу», — сказав в електронному листі The Epoch Times доктор Торстен Трей, засновник та виконавчий директор групи з медичної етики «Лікарі проти насильницького вирізання органів».
За словами Трея, він також не здивований тим, що партійні чиновники «отримують численні пересадки таких важливих органів, як серце, печінка, нирки, а в рамках програми COVID навіть легені».
На тлі міжнародної стурбованості, що зростає, з приводу зловживань дедалі більша кількість країн, включно з Канадою, Великою Британією, Бельгією, Ізраїлем, Італією та Іспанією, ухвалили заходи щодо обмеження трансплантаційного туризму.
За The Epoch Times USA
===
Новини по темі:
