Якщо ви схильні до ризику утворення каменів у нирках або у вас уже були камені, вам напевно порадили скоротити споживання солі. Але сіль, як відомо, знижує ризик утворення каменів у нирках у тварин.
Вживання дієти з високим вмістом солі призводить до підвищеної втрати кальцію із сечею, тож існує теорія, що скорочення кількості солі зменшить кількість кальцію в сечі, що, своєю чергою, знизить ризик утворення каменів у нирках. Ця теорія пропагується вже багато років.
Однак давно забуто, що сіль уже кілька десятиліть знижує ризик утворення каменів у нирках у тварин. Споживаючи більше солі, тварини збільшують споживання води, що розбавляє сечу і знижує ризик утворення каменів у нирках. Те ж саме відбувається й у людей.
Дійсно, було встановлено, що додаткове споживання людьми 3000 мг натрію на день (що міститься приблизно в одній і одній третині чайної ложки солі), яке дає їм понад 5300 мг натрію на день (або близько двох і однієї третини чайної ложки солі, що більше ніж удвічі перевищує рекомендовану кількість споживання натрію на день), знижує ризик утворення каменів з оксалату кальцію. Це пояснюється тим, що підвищене споживання солі призводить до збільшення споживання рідини, збільшуючи сечовиділення і знижуючи перенасичення сечі оксалатом кальцію. Іншими словами, більше споживання солі означає більше споживання рідини, що призводить до розрідження сечі та зниження ризику утворення каменів у нирках.
Хто б міг подумати, що сіль, білий кристал, який ми десятиліттями демонізували як причину утворення каменів у нирках, насправді може бути розв’язанням проблеми?
І фізіологічно логічно, що споживання більшої кількості солі знижує ризик утворення каменів у нирках. Добре відомо, що низьке споживання рідини є одним із найбільших факторів ризику утворення каменів у нирках. Що стосується ризику утворення каменів у нирках, то дієти з низьким вмістом солі будуть особливо проблематичними для тих, хто живе в спекотному кліматі і схильний до ризику виснаження запасів солі та рідини. Сіль захищає від каменів у нирках не тільки тому, що вона збільшує споживання води. З 1971 року відомо, що натрій є одним із “визнаних фізіологічних інгібіторів мінералізації”. (King JS Jr 1971). Дійсно, ризик утворення каменів у нирках знижується в міру збільшення співвідношення натрію (Na)/кальцію (Ca) у сечі. Теорія полягає в тому, що натрій конкурує з кальцієм і утворює більш розчинні мінеральні комплекси, які з меншою ймовірністю випадають в осад із сечею. Іншими словами, чим вищий вміст натрію в сечі порівняно з кальцієм, тим нижчий ризик утворення каменів у нирках. Фактично, підвищений ризик утворення каменів у нирках у пацієнтів із виразковим колітом, як припускається, пов’язаний із низьким вмістом натрію в сечі. Люди із запальними захворюваннями кишківника, такими як виразковий коліт або хвороба Крона, мають низький рівень натрію в сечі, тому що їм важко засвоювати сіль із раціону.
Тож якщо у вас є камені в нирках, ви можете почуватися менш винуватим через соляний шейкер; але ось погана новина. Ще один білий кристал — справжній винуватець підвищення ризику утворення каменів у нирках. Дійсно, цукор є більшим фактором ризику утворення каменів у нирках, ніж натрій.
Зазвичай у пацієнтів із нирковими каменями відзначається підвищене виділення кальцію із сечею, що, мабуть, зумовлено підвищеним виділенням кислоти із сечею. Виявилося, що споживання цукру призводить саме до цього, збільшуючи виділення кислоти і кальцію із сечею. Дослідження Леманна-молодшого та ін. також припускає, що цукор може підвищувати ризик утворення каменів у нирках, впливаючи на те, як нирки справляються з натрієм. Як уже говорилося раніше, натрій конкурує з кальцієм за реабсорбцію в нирках. Цукор, з іншого боку, посилює реабсорбцію натрію в нирках, збільшуючи виведення кальцію і зменшуючи виділення сечі. Це призводить до утворення більш концентрованої сечі й, отже, до підвищення ризику утворення каменів у нирках. І інші дослідження підтвердили цей висновок.
Вживання підсолодженої цукром газованої води та пуншу пов’язане з підвищеним ризиком утворення каменів у нирках. Діабет і поганий глікемічний контроль також є добре відомими факторами ризику утворення каменів у нирках, і обидва ці фактори зумовлені дієтами з високим вмістом цукру. У азійського населення, яке зазвичай споживає велику кількість солі, але меншу кількість цукру, поширеність каменів у нирках набагато нижча, ніж у європейців або північноамериканців.
Норман Дж. Блеклок (хірург із Великої Британії, консультант з урології Манчестерського університету) показав, що зростання і падіння захворюваності на камені в нирках після і перед кожною світовою війною, відповідно, залежали від споживання цукру. А поширеність каменів у нирках, яка зростала протягом останніх 60 років, спостерігалася в той час, коли споживання солі було напрочуд стабільним. Іншими словами, збільшення споживання солі не пояснює зростання поширеності каменів у нирках за останні півстоліття, проте збільшення споживання цукру, особливо в напоях, пояснює.
Низьке споживання фруктів та овочів може мати ще більший вплив на ризик утворення каменів у нирках. Вживання фруктів та овочів може зменшити вміст кислоти в сечі, що знижує ризик утворення каменів у нирках. За збігом, сіль може допомогти вам їсти більше овочів.
Камені в нирках вражають близько 10% людей у західному світі, а щорічні витрати на охорону здоров’я, пов’язані з камінням у нирках, тільки в США становлять понад 2 мільярди доларів. Для того, щоб зменшити біль і страждання (і грошовий тягар), спричинені каменями в нирках, наші уряди, інститути охорони здоров’я та дієтичні рекомендації повинні більше уваги приділяти зниженню споживання рафінованих цукрів та менше перейматися сіллю.
За матеріалами GreenMedInfo.com
