Імпульс російських сил від територіальних захоплень навколо Бахмута та Авдіївки наприкінці липня, ймовірно, вичерпаний. Російські атаки на сходні Україні, швидше за все, досягли свого піка, хоча невеликі російські наступи, ймовірно, продовжаться. Російські сили захопили Новолуганське та Вуглегірську ТЕС на південний схід від Бахмута 25 та 26 липня відповідно, зміцнивши контроль над складними водними об’єктами після багатотижневих боїв, згідно з аналізом ситуації, Інститутом вивчення війни (ISW).
Російські джерела відзначали ці успіхи як значну воєнну перемогу, не зважаючи на те, що українським військовим вдалося розірвати контакт та вивести війська із цього району. Російські військові також раділи захопленню українських укріплень навколо вентиляційного ствола Бутівської вугільної шахти, на південний захід від Авдіївки після того, як українські сили відступили з цього району 30 липня.
Російські сили обмежено використовували ці успіхи і атакували у напрямку Бахмута з північного та південного сходу, а також з околиць Авдіївки, але зараз ці атаки зупинилися. Російські сили не досягли значних територіальних успіхів навколо Бахмута чи Авдіївки після вторгнення через Новолуганське, електростанцію, вугільний розріз Бутівка та кілька невеликих населених пунктів поблизу цих районів.
Нездатність російських сил використати попередні успіхи в районі Бахмута та Авдіївки є прикладом фундаментальної російської військової проблеми — продемонстрованої нездатності перетворити тактичні успіхи на оперативні. Російським силам постійно не вдавалося скористатися тактичними проломами для маневру в районах за українським фронтом або дестабілізації значних ділянок українських оборонних ліній. В результаті вони постійно дають українцям час для тактичного роз’єднання та відновлення оборонних позицій, проти яких росіяни повинні потім розпочати нові навмисні атаки.
Цей феномен допомагає пояснити вкрай повільні темпи просування Росії на схід і наводить на думку про те, що найближчими місяцями їй не вдасться значно розширити свої позиції, якщо ситуація не розвиватиметься непередбачено. Російські сили, швидше за все, не зможуть виділити достатньо ресурсів для проведення наступальної операції, щоб відновити динаміку, необхідну для значного територіального просування, яке призведе до оперативного успіху. Російським силам також потрібно сформувати та виділити додаткові штурмові групи, техніку та мужність, щоб відновити навіть ці обмежені територіальні поступи, які дають невеликі тактичні успіхи.
Російські війська, ймовірно, стикаються з проблемами ремонту винищувачів через західні санкції та можуть спробувати обійти ці санкції, використовуючи зв’язки в Білорусі, де санкції менш жорсткі. Управління військової розвідки України (УВР) повідомило, що 20 серпня міністерства оборони Росії та Білорусі підписали “термінові” контракти на ремонт та відновлення російської військової авіаційної техніки на території Білорусі, очевидно, для подальшого використання в Україні.
Західні санкції проти Росії переважно забороняють передачу обладнання російській державі загалом, тоді як санкції проти Білорусі переважно спрямовані проти окремих білоруських організацій. Західні країни раніше запровадили санкції проти підприємств білоруського військово-промислового комплексу, які виробляють радіолокаційні системи, автомобілі та ремонтують гусеничну техніку, проте незрозуміло, якою мірою санкції вплинули на білоруський імпорт деталей для ремонту авіаційної техніки.
Генштаб України повідомив, що 21 серпня російські війська перекинули до Білорусі з Росії невстановлені засоби протиповітряної оборони. Генштаб України також повідомив, що російські війська 22-25 серпня закриють певні ділянки повітряного простору Росії у Липецькій, Воронезькій та Білгородській областях. Російсько-білоруська угода може свідчити про те, що російські чиновники намагаються обійти санкції проти Росії, оскільки ввозити запчастини для ремонту до Білорусі може бути простіше, ніж до Росії.
