Генетичне дослідження вівса, проведене Університетом Едіт Коуен (ECU), показало, чому овес може стати виходом більшості людей з целіакією і непереносністю глютену.
“Ми виявили, що у вівсі менше білків, що відповідають глютену в пшениці, які викликають імунну реакцію у людей з целіакією”, — 19 травня професор ECU Мішель Колгрейв.
За словами Колгрейв, дослідження дозволили команді підтвердити, що «як на генному (ДНК), так і на білковому рівні овес містить менше білкових послідовностей, які, як відомо, викликають харчову алергію та непереносність». Вчені також виявили, що овес генетично більше схожий з рисом, який не містить глютену, ніж з пшеницею і житом, багатих на глютен.
У порівнянні з іншими злаками, овес також містить набагато більшу частку бета-глюканів, які знижують рівень холестерину в крові, а також покращують імунну систему.
Доцент Джейсон Тай-Дін сказав, що результати дослідження дають впевненість у безпеці вівса для людей з целіакією — це ще один крок до того, щоб включити цей рис у безглютенову дієту.
«Побоювання, що овес містить глютеноподібні білки, які можуть бути шкідливими для людей з целіакією, призвели до того, що в Австралії та Новій Зеландії овес на даний час виключений з дієти без глютену», — сказав він.
Люди, які дотримуються обмежувальної безглютенової дієти, часто вживають мало цільного зерна, що пов’язано з діабетом і серцево-судинними захворюваннями. Однак включення до раціону вівса може усунути багато з цих негативних наслідків».
Новий потенціал для селекції
Овес цікавий не лише своїми вродженими корисними властивостями; його вирощування також потребує менше обробки інсектицидами, фунгіцидами та добривами у порівнянні з іншими зерновими культурами.
Однак, у порівнянні з пшеницею, вівсу важче схрещуватися з іншими зерновими культурами, які мають інший набір хромосом у порівнянні з ним; зерну також складніше прийняти чужорідні гени.
Генетичне дослідження показало, що культурний овес (Avena sativa) містить шість наборів хромосом (6n), з яких два були отримані від Avena longiglumis (2n) та Avena insularis, у якого чотири набори.
Автори припустили, що A. sativa, виведеної з двох видів з різним числом хромосомних наборів, може являти собою селекційний бар’єр для вівса.
З усім тим, дослідники вважають, що дане дослідження дасть нове уявлення про геном і допоможе в селекції та вирощуванні поживнішого і стійкішого вівса.
“Вільно доступні ресурси, створені в рамках цієї співпраці, по суті, стануть кресленнями вівса і підвищать потенціал його селекції для досягнення конкретних ознак”, — сказала Колгрейв, назвавши як можливий варіант високобілковий овес для задоволення попиту на рослинні білки.
Доктор Анжела Юхаш (Angéla Juhász) з ECU зазначила, що отримані результати можуть стати великою підмогою для австралійської вівсяної промисловості.
“Дослідження, проведене ECU і CSIRO, дозволяє нам визначити не тільки білки, пов’язані з глютеноподібними властивостями вівса, але й характеристики, які можуть підвищити врожайність, покращити поживні властивості і зробити його більш стійким до хвороб та посухи”, — сказала вона.
Це може забезпечити австралійських фермерів унікальним, диференційованим зерном для підтримки позиції Австралії як постачальника високоякісного зерна преміум-класу, яке забезпечує конкретні переваги для здоров’я австралійців.
За матеріалами The Epoch Times USA
