Смертельно небезпечного кліща Varroa було виявлено в австралійському штаті Новий Південний Уельс у порту Ньюкасл, загрожуючи популяції європейських медоносних бджіл у країні та благополуччю бджолярів.
Служба біобезпеки вперше виявила крихітного червонувато-коричневого кліща 22 червня, після цього сотні вуликів були визнані зараженими та знищені, щоб зупинити поширення паразита.
«Ми негайно розпочали реалізацію плану з викорінення, який включає створення зони біозахисту, ізоляцію заражених вуликів та евтаназію бджіл», — заявив міністр сільського господарства штату Дугалд Сондерс у уряду штату.
“Біобезпека — один з моїх пріоритетів, і бджолярі співпрацюють з урядом у рамках Національної програми спостереження за шкідниками бджіл, щоб діяти як система раннього попередження”, — сказав Сондерс.
“Якби не їхня старанність у моніторингу вуликів та ловчих ящиків у стратегічних місцях навколо наших портів та аеропортів, ця загроза могла б залишитися непоміченою”.
Нині в штаті Новий Південний Уельс створено численні зони біобезпеки, в межах яких бджолярі не можуть переміщати вулики або втручатися в їхню роботу і повинні повідомляти про них Департамент первинної промисловості Національного Південного Уельсу (DPI).
Розмір зон становить 50 км, вони включають 10-кілометрові зони викорінення та 25-кілометрові зони спостереження. Посадовці контролюють та перевіряють вулики медоносних бджіл на цій території навколо місць, де були виявлені заражені вулики.
У релізі DPI говориться, що на даний момент виявлено 24 об’єкти, заражені кліщем.
“Австралія — єдина велика країна-виробник меду, де не було кліща Varroa, і якщо у нього з’явиться шанс влаштуватися тут, це буде коштувати медовій промисловості понад $70 млн на рік”, — сказав Сондерс.
Небезпеки, пов’язані з кліщем Varroa
“Якщо кліщ Varroa оселиться в штаті, то будуть серйозні наслідки, тому ми вживаємо всіх запобіжних заходів і дій, необхідних для стримування паразита та захисту місцевої медової промисловості та запилення”, — сказав Сондерс.
“Ми працюємо з органами пасічної індустрії та зацікавленими сторонами, щоб бджолярі були добре поінформовані та могли продовжувати допомагати нам у цій критичній боротьбі”.
Кліщ Varroa може завдати серйозної шкоди бджільницькій галузі країни, оскільки він харчується медоносними бджолами і може поширювати віруси, які калічать бджіл, не дозволяючи їм літати, запилювати та збирати корм.
“Я хотів би закликати всіх бджолярів як комерційних, так і рекреаційних, які знаходяться в нових або початкових зонах впливу, відгукнутися заради блага галузі”, — Сандерс.
“Ми знаємо, який руйнівний вплив кліщ Varroa нанесе на наші запаси меду та запилення по всьому штату, якщо не зупинити цю загрозу”.
“Кращий шлях вперед — повідомляти про місце потенційно вражених вуликів, щоб допомогти нам вжити заходів у відповідь, і тоді ми матимемо всю необхідну інформацію, щоб упоратися з проблемою якнайшвидше”.
Хоча уряд штату запропонував комерційним бджолярам грошову компенсацію за будь-які вулики, які будуть знищені, щоб зупинити поширення, виникли деякі сумніви щодо компенсації бджолярам-аматорам.
Бджолярі-аматори
Класифікація комерційних та аматорських бджолярів визначається кількістю вуликів, які є у бджоляра; якщо в нього менше ніж 50, він вважається любителем.
Шейн Джурич — пасічник-аматор, який проживає в Пітт Тауні, що знаходиться на околиці Сіднея (Новий Південний Уельс), має 45 вуликів, що виключає його з комерційної класифікації.
Джурич сказав, що пропозиція компенсації за будь-які вулики бджолярів-аматорів, які, можливо, доведеться знищити, стимулюватиме людей заявляти про себе, якщо їхній вулик заражений, як повідомляє Australian Associated Press (AAP).
«Людський інстинкт полягає у захисті своїх активів, і хтось може не захотіти заявити про себе, якщо його кошти на існування або хобі будуть знищені», — сказав Джурич в інтерв’ю AAP.
Член Законодавчої ради штату, який представляє партію стрільців, рибалок і фермерів, Марк Банасіак поділився своєю стурбованістю тим, що через фінансові наслідки втрати вуликів бджолярі можуть відмовитися від їхнього знищення.
“Вони, як і раніше, наражаються на ризик зараження кліщем Varroa, — сказав Банасіак в інтерв’ю AAP. — Якщо бджолярів не стимулюватимуть належним чином, щоб вони надавали свої вулики для тестування, то виникне реальна проблема для галузі».
Він сказав, що бджолярі-аматори, такі як Джурич, які мають великі ферми, потенційно можуть заробляти на своїх вуликах $60 тис. на рік, і закликав встановити ставку компенсації за кожен вулик для бджолярів-аматорів. Джурич запропонував компенсацію у розмірі близько $500 за вулик.
Реакція уряду
В електронному листі, направленому в The Epoch Times, старший співробітник з комунікацій DPI Сім Мадіган повідомив, що для бджолярів-аматорів, які втратили свої вулики, також буде передбачено компенсацію.
«Бджолярі, які втратили свої вулики через зараження Varroa та подальше знищення, отримають компенсацію, — сказав Мадіган. — Сума відшкодування підлягає затвердженню на національному рівні і буде повідомлена найближчим часом».
Він сказав, що деталі відшкодування та будь-які наслідки, які вони можуть мати для системи компенсацій для комерційних бджолярів, будуть визначені щодо реагування, представленого на національний розгляд цього тижня.
“Департамент первинної промисловості штату заявив, що вони зосереджені не тільки на стримуванні кліща Varroa, а й на його викоріненні загрози”, — сказав Мадіган.
Як діяли у Новій Зеландії?
Однак, як повідомляє AAP, бджоляр із Нової Зеландії Баррі Фостер, який пережив спалах Varroa у своїй країні, сказав, що, на жаль, Австралії, ймовірно, знадобиться план дій на випадок непередбачених обставин.
Він зазначив, що бджолярам у Новій Зеландії не дозволялося переміщати і доглядати вулики, як це відбувається зараз в Австралії, але це тільки сповільнило поширення паразита, а не усунули його. Він також сказав, що велику роль у боротьбі з Varroa у Новій Зеландії відіграв людський чинник.
“Вони виявили близько 12 тис. незареєстрованих вуликів, які мали бути зареєстровані за законом”, — сказав Фостер в інтерв’ю AAP.
Він додав, що Австралії доводиться боротися з погрозами, які становлять популяції диких бджіл, та ненавмисним переміщенням кліщів Varroa.
«Є речі, які ви не можете контролювати. Наприклад, в Окленді дикий вулик розташувався в підлозі колоди, яку перевезли до Веллінгтона… в ньому був кліщ Varroa».
