Жодна країна не хоче економічних проблем, тому що від цього страждають не лише звичайні громадяни, а й керівництво країни. Хоча члени уряду особисто не мають матеріальних проблем, але бояться, що спад економіки в країні підірве міжнародний вплив КНР та віру народу в компетентність уряду.го
В усякому разі, Пекін дуже чутливий до цих питань. Міжнародний престиж Китаю багато в чому ґрунтується на сприйнятті його як економічно потужної держави. Існує також негласний договір, який компартія уклала з китайським народом — він терпітиме партію при владі, а та у відповідь забезпечить процвітання. З цих та інших причин керівництво Китаю стурбоване останніми змінами економіки.
Згідно з офіційною версією, у 2021 році економіка Китаю зросла на 8,1%. Багато хто скептично поставилися до цієї цифри, вказавши на уповільнення економічного зростання через пандемію — фінансові труднощі Evergrande та інших забудовників, перебої з електроенергією, що позначилися на виробництві та морському транспорті. Інші сумніваються в цій цифрі через те, що Пекін часто має політичний вплив на державних статистиків.
Але навіть якщо ця цифра точна, ознаки уповільнення зростання економіки можна відстежити у щоквартальних даних. Більшість загального річного зростання припала на першу половину року. У третьому кварталі 2021 року річний приріст становив 4,9%, а в четвертому кварталі лише 4,0%.
Усвідомлюючи тенденцію занепаду економіки минулого року, Пекін оголосив набагато нижчий плановий показник зростання у 2022 році — 5,5%. Міжнародний валютний фонд (МВФ) вивчив ситуацію в Китаї у своєму так званому «нагляді відповідно до статті IV» та оголосив офіційну мету «оптимістичною».
Хоча Пекін запровадив експансивну фіскальну та грошово-кредитну політику для стимулювання зростання, але глава місії МВФ у Китаї Хельге Бергер заявив, що цього «недостатньо». Тому МВФ знизив свій прогноз зростання Китаю у 2022 році з 5,7% до 4,8%.
Яким би не було рішення МВФ, керівництво Китаю визнало необхідність політичної підтримки лише задля досягнення зниженого цільового показника. Народний банк Китаю (НБК) пом’якшив грошово-кредитну політику: у грудні знизив відсоток резервів, які банки повинні утримувати від кредитування, а в січні знизив базову процентну ставку за кредитами.
Водночас Пекін активізував фінансове стимулювання: знизив податки для малого бізнесу та збільшив державні витрати на інфраструктуру, серед яких кілька грандіозних та дорогих проєктів. Новий акцент на інфраструктурі може завадити довгостроковим зусиллям Китаю щодо перебалансування своєї економіки у бік споживання, про що наголосив МВФ.
Але акцент на інфраструктурі — це класичний спосіб, яким Пекін підтримує економіку, і, схоже, він знову пішов цим шляхом. Лідери країни не бачать іншого шляху в обставинах, що склалися. Сі Цзіньпін, виступаючи на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, попросив Федеральну резервну систему (ФРС) США не підвищувати процентні ставки, яка планувала це зробити, тому що це сповільнить приплив фінансового капіталу у Китай та скоротить попит на китайський експорт у США.
Тим часом останні дані аж ніяк не обнадійливі. Урядове опитування менеджерів із закупівель обробної промисловості показало, що індекс ділової активності (PMI) у січні становив 50,1, у порівнянні з 50,3 у грудні. Значення 50 визначає різницю між розширенням та скороченням, тому отримані дані говорять про те, що економіка КНР практично не зростає.
Щобільше, загальний індекс замовлень у січні впав до 49,3, а індекс експортних замовлень становив лише 48,4. Аналогічне опитування менеджерів із закупівель, яке проводить приватна компанія Caixin, також показало зниження PMI: з 50,9 у грудні до 49,1 у січні. Показники PMI у невиробничій сфері трохи кращі: 51,1 у січні, 52,7 у грудні. Індекс роздрібної торгівлі та готельного бізнесу досяг мінімуму — 45,0.
Враховуючи таку жалюгідну картину, Пекіну доведеться найближчими місяцями подвоїти зусилля зі стимулювання економіки. Навіть якщо ФРС позитивно відреагує на прохання Сі, що малоймовірно, Національному банку Китаю (PBOC) доведеться ще більше скоротити відсоткові ставки, до того, як усе буде сказано та зроблено.
Крім зниження податків і ще більших витрат на інфраструктуру, Пекіну доведеться піти на деякі поступки потреб забудовників, адже розвиток нерухомості становить третину економіки Китаю. Це можуть бути прямі вливання готівки через покупки, що здійснюються різними державними підприємствами, або надання PBOC спеціальних кредитів чи державних банків.
Але навіть у такому разі Китаю важко досягти цільового показника реального зростання в 5,5% і, як наслідок, він втратить славу свого захоплюючого економічного зростання.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
Автор цієї статті Мілтон Езраті (Milton Ezrati) — головний редактор журналу The National Interest, філії Центру вивчення людського капіталу при Університеті Буффало (SUNY), та головний економіст нью-йоркської комунікаційної компанії Vested. До приходу в Vested працював головним ринковим стратегом та економістом у компанії Lord, Abbett & Co. Він також часто пише для журналу «Місто» (City Journal) і регулярно веде блог у Forbes. Його остання книга — «Тридцять завтрашніх днів: наступні три десятиліття глобалізації, демографії та того, як ми житимемо».
===
