Сполучені Штати протистоять парі безжальних диктатур у двох потенційних зіткненнях, які можуть змінити історію і піддати американців величезному ризику.
Наразі засоби масової інформації зосереджені на Володимирі Путіні та його загрозі окупувати частину чи всю Україну. Усі визнають, що президент Джо Байден припустився небезпечної помилки на своїй двогодинній пресконференції, коли сказав, що «незначне вторгнення» Росії в Україну може бути прийнятним. Його адміністрація спробувала спростувати цей коментар, коли пресконференція закінчилася, і провела наступні два дні, намагаючись переконати всіх, включаючи наших союзників, у тому, що Байден не мав на увазі те, що він ясно сказав.
Звичайно, загроза Байдена про «жорсткі санкції» у разі вторгнення Росії в Україну, ймовірно, не діє на Путіна. По-перше, коли він захопив увесь Крим, адміністрація Обами-Байдена пригрозила жорсткими санкціями, і, здавалося, ніщо не завдало Росії особливої шкоди. По-друге, у той час, коли війна Байдена з американськими енергоносіями підняла ціни на нафту і змусила його благати Росію та Саудівську Аравію збільшити видобуток, щоб знизити ціну, Путін, мабуть, насолоджувався абсурдністю слів Байдена у порівнянні з діями Байдена.
Нафта є найбільшим джерелом іноземних доходів для Росії. Кожен долар за барель — це непередбачуваний успіх, який Путін може витратити на російських військових та закордонні авантюри. У жовтні 2020 року, коли президент Дональд Трамп проводив політику енергетичної незалежності, ціна на нафту становила 39,90 доларів за барель. Сьогодні через антиамериканську енергетичну політику Байдена ціна на нафту підскочила до 85,43 долара за барель.
Таким чином, попри сильні слова Байдена про санкції, результатом його політики стало збільшення прибутку Путіна на 45,53 долара за барель (або 114,11 відсотка), щоб розплатитися зі своїми олігархами, купити якіснішу військову техніку та брати участь у закордонних авантюрах. Будь-які передбачувані санкції, накладені Байденом, мали б подолати цей непередбачений успіх, а потім піти набагато глибше, щоб Путін хоча б відчув їх.
Росіяни зовсім не злякалися, а оголосили, що проводитимуть військові навчання біля узбережжя Ірландії. Ця країна поскаржилася і заявила, що не хоче, щоби російські військові кораблі знаходилися по сусідству. Оскільки Ірландія не є членом НАТО, а її власних сил недостатньо для боротьби з Росією, НАТО доведеться втрутитися у разі серйозного інциденту.
Тим часом поки Путін тримає всіх у центрі уваги в Україні, Сі Цзіньпін зайнятий тиском на Тайвань. Минулої неділі китайські комуністи запустили 39 літаків, включаючи ядерний бомбардувальник, поблизу Тайваню.
Простий факт у тому, що Путін і Сі відчувають реальну слабкість американського головнокомандувача. Вони відчувають, що замішання і слабкість Америки це величезні можливості.
У той час як Байдену важко спілкуватися зі своїми союзниками — і він не вплинув на Німеччину, яка віддає перевагу російському природному газу НАТО, — Путін і Сі регулярно спілкуються і координують дії.
Американська система була побудована для сильного головнокомандувача. Генерал Джордж Вашингтон вісім років боровся із британцями за нашу незалежність. Коли він став головою Конституційного конвенту, його вплив був вирішальним. Вашингтон знав із власного досвіду, що для виживання Америки в небезпечному світі необхідний головнокомандувач — не законодавець, не промовець, не веселий примиритель. Американське президентство працює лише за наявності сильного, компетентного головнокомандувача.
Нині ми його не маємо. Байден не здатний посісти місце Вашингтона.
Я згадав, наскільки це небезпечно, коли ми з Каллістою дивилися фільм «Мюнхен: На межі війни». Це розумне трактування мюнхенської зустрічі Адольфа Гітлера та прем’єр-міністра Великобританії Невіла Чемберлена, на якій Чемберлен віддав Чехословаччину, щоб купити те, що він назвав «миром для нашого часу».
Перед Мюнхеном у радіопередачі для британського народу Чемберлен схарактеризував німецько-чехословацьку кризу як «сварку в далекій країні для людей, про яких ми нічого не знаємо».
Дізнавшись, що Чемберлен продав вільну Чехословаччину, залишивши її беззахисною перед німецькою диктатурою, Вінстон Черчилль попередив: «Вам було надано вибір між війною та безчестям. Ви обрали безчестя, і ви отримаєте війну».
Слабкість перед диктаторами завжди небезпечна. Ситуації в Україні та на Тайвані небезпечні. Наш головнокомандувач здається нездатним відповісти на подвійний виклик.
Це дуже небезпечні часи.
Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково відображають думку The Epoch Times.
Ньют Ґінґріч, республіканець, був спікером Палати представників з 1995 по 1999 рік і балотувався як кандидат у президенти у 2012 році.
За матеріалами
