Спаржа лікарська належить до великого роду рослин, які вирощують для декоративних цілей, хоча це один з небагатьох представників цієї родини, який вживають у їжу. З моменту коли спаржу почали вирощувати вдома, вона стала улюбленицею за солодкий смак і ніжний сорт, що дозволяє готувати її різними способами. Можна готувати на пару, тушкувати, смажити або додавати жменю стебел до супів або фрітати для додаткової текстури.
Користь спаржі для здоров’я
Крім чудового смаку, спаржа містить багато вітамінів і мінералів, включаючи кальцій, фолат, залізо, магній, фосфор, калій і вітаміни A, K і C. Вона також містить невелику кількість ніацину та вітаміну E. Очевидно, що спаржа є лідером у кількості поживних речовин, які вона має. Завдяки цим поживним речовинам додавання спаржі до вашого раціону принесе наступні переваги:
Підтримка серцево-судинної системи — у дослідженні 2017 року від Nutrients було сказано, що численні овочі (включаючи спаржу) можуть захищати та підтримувати здоров’я серця. Це може бути пов’язано з великою кількістю харчових волокон і вітамінів у цьому овочі.
Допомога у розвитку плода — як одне з найкращих рослинних джерел фолієвої кислоти, спаржа може допомогти знизити ризик викидня та дефектів нервової трубки у ненароджених дітей.
Зниження ризику остеопорозу — спаржа містить значну кількість вітаміну К і кальцію, поживних речовин, необхідних для підтримки здоров’я кісток. Достатній рівень вітаміну К в організмі забезпечує ефективне засвоєння кальцію, знижуючи ризик переломів кісток.
Дослідження спаржі
Активні компоненти спаржі були предметом численних наукових досліджень, в основному зосереджені на вмісті стероїдних сапонінів. У дослідженні 1997 року від Planta Medica дослідники виділили два олігофуростанозиди з насіння спаржі, які виявили цитотоксичну дію на клітини людини яка має лейкемію. Це збігається з дослідженням 2010 року, опублікованим у Phytochemistry Reviews, де тритерпен і стероїдні сапоніни викликали апоптоз в пухлинних клітинах і розпад цитоскелета.
Екстракти спаржі лікарської можуть також захищати від окисного стресу та пошкодження печінки та нирок, як повідомляється у дослідженні на тваринах у 2018 році від Toxicology Reports. Щурам Вістар одночасно вводили бісфенол А (BPA) та екстракт спаржі лікарської (AOE), при цьому BPA викликав окислювальний стрес як у печінці, так і в нирках. AOE забезпечив щурам захист тканин печінки та нирок, значно знижуючи дію BPA.
Було виявлено, що екстракти стебла спаржі також мають дерматологічні переваги. Дослідження 2018 року від Environmental Health and Preventive Medicine показує, що екстракти спаржі можуть допомогти запобігти фотостарінню, індукуючи експресію HSP70 під час опромінення УФ-В.
В Японії пригнічення росту спаржі вважалося основною сільськогосподарською проблемою. Завдяки цьому рослини спаржі були проаналізовані, щоб виявити причину. Це все ще є спірною темою, оскільки експерти обговорюють можливість хімічних або харчових патогенів, але дослідження, яке проводилося з використанням ґрунтових досліджень у кількох полях у 2007 та 2008 роках, дійшли висновку, що пригнічення росту було пов’язане з безперервним вирощуванням спаржі.
Салат зі спаржею та авокадо
Інгредієнти:
- 4-5 товстих стебел спаржі
- 2 столові ложки кокосової олії
- 1 авокадо, розрізаний навпіл, очищений від кісточки і шкірки
- Гімалайська сіль на смак
- 16 свіжих листочків м’яти, подрібнених
- 1/2 лайма
Спосіб приготування:
- Відріжте приблизно 5 см основи кожного стебла спаржі.
- Потрібно очистити спаржу від зайвого використовуючи овочечистку.
- Розділіть її на чотири салатні тарілки.
- Кожну половинку авокадо розріжте на чотири частини. У кожну тарілку покладіть по два шматочки.
- Посипте листям м’яти. Вичавіть сік лайма на салат, рівномірно полийте олією і посипте сіллю.
Цікаві факти про спаржу
Спаржа вважається одним із найдавніших сільськогосподарських овочів, найдавніша згадка в документаціях датується 200 р. до н.е., коли Като Старший обговорює її культуру та питання вирощування. Пліній Старший також зазначив, що спаржа потребує «найделікатнішої уваги», коли мова йшла про її вирощування. Вперше вона була завезена в Північну Америку в 1700-х роках європейськими поселенцями, а зараз її вирощують по всій країні.
Доктор Джозеф Меркола лікар-остеопат, автор бестселерів і лауреат багатьох нагород у галузі природного здоров’я. Він бажає змінити сучасну парадигму здоров’я, надавши людям цінний ресурс, який допоможе їм покращити своє здоров’я.
За матеріалами
