У Китаї державні ЗМІ звеличують професію «координатора з донорства органів», сурмлячи про те, що люди цієї професії змінюють суспільство на краще. Їхнє завдання — переконати сім’ї присмертних пацієнтів погодитися пожертвувати органи своїх рідних для забезпечення трансплантаційної індустрії в Китаї.
Хто погоджується, отримує за це гроші.
За глибоко вкоріненими китайськими культурними традиціями, тіло людини має залишатися недоторканим після смерті, через що китайці неохоче жертвують свої органи. Влада намагається усунути цю перешкоду для розвитку програми донорства органів.
За словами Лян Синя (псевдонім), колишнього координатора з донорства органів з північно-східного Китаю, ця робота не настільки хороша, як її зображують. Вона більше скидається на роботу торговців, сказав Лян The Epoch Times, які грошима змушують бідних людей жертвувати органи родичів, які ось мають вмерти.
За словами експерта по трансплантології, такі методи є неетичними і порушують всесвітньо визнані принципи трансплантації, що забороняють донорство органів за гроші.
Слова Ляна проливають світло на зловживання в китайській системі трансплантації органів, яка привернула пильну увагу до насильницького видаляння органів у в’язнів совісті.
Колишній координатор з донорства органів зважився розповісти про свою роботу в надії на те, що більше людей дізнаються про це.
Орієнтованість на бідних
За словами Ляна, координатори з донорства органів в основному орієнтовані на бідні сім’ї, зокрема на сільських трудових мігрантів. У цих людей немає грошей на оплату дорогих рахунків за лікування, тому вони легше погоджуються на пропозиції координаторів.
За словами Ляна, координатори обирали «жадібного» члена сім’ї. Після обробки цієї «легкої мішені» можна було через нього переконати інших найближчих родичів, які чинили опір донорству.
Офіційна програма донорства органів в Китаї вимагає згоди донора або його найближчих родичів, якщо донор помер. У той час як китайський режим стверджує, що всі органи, які використовуються для трансплантації, отримані через систему пожертвувань, незалежне розслідування і Міжнародний по Китаю в Лондоні встановив, що в Китаї вбивають в’язнів совісті заради їхніх органів в «значних масштабах», причому головним джерелом органів є затримані послідовники Фалунь Дафа.
Робота
Лян не має медичної освіти, як і багато його колег. Він отримав цю роботу через свою матір, яка працювала в лікарні, куди найняли Ляна. Це велика Трансплантологічна лікарня в місті на північному сході китайської провінції Ляонін.
Кожного разу перед смертю пацієнта, визнаного придатним для донорства органів, зв’язувалися з командою Ляна. Лян або інші члени команди виїжджали в лікарню, щоб поговорити з найближчими родичами пацієнта. Якщо їм вдавалося переконати сім’ю погодитися на пожертвування, то і лікарю пацієнта також виплачувалася невелика комісія.
За даними державних ЗМІ Китаю, в кінці 2020 року в країні працювало близько 2800 координаторів з донорства органів. Як і Лян, деякі з них працювали в лікарнях, а інші працювали в Червоному Хресті Китаю, який, на відміну від його міжнародних колег, фінансується і управляється державою.
У Китаї діє так звана політика гуманітарної допомоги для підтримки бідних сімей донорів органів. За офіційними даними, Червоним Хрестом в провінції Хубей в центральному Китаї реалізований план виплат в розмірі від 50 тис. до 90 тис. юанів (7 720 до 13 880 доларів) на сім’ю у 2015 році.
У січні 2020 року Червоний Хрест провінції Хубей оголосив, що у 2019 році було виплачено в цілому 9,77 млн юанів (1,5 млн доларів) 128 сім’ям.
Лян, який пропрацював шість місяців на цій посаді, отримував від 2 тис. до 3 тис. юанів (від 310 до 460 доларів) за кожну отриману згоду від сім’ї на донорство органів. Він порівняв свою роботу з роллю торгового представника.
«Неетично і безжально»
Доктор Торстен Трей, виконавчий директор вашингтонської групи із захисту медичної етики «», сказав, що система донорства органів в Китаї протягом багатьох років спиралася на грошове стимулювання жертводавців.
Показання Ляна, за словами Трея, підтверджують, що Китай не дотримується принципів трансплантації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).
«У п’яти з 11 керівних принципів прямо згадується, що НІЯКІ ВИПЛАТИ не повинні проводитися в обмін на органи, — сказав доктор Трей у своєму листі Epoch Times. — Є багато підтверджень тому, що Китай платить за органи. Більш того, вони звертаються до сімей в найважчі хвилини горя від майбутньої втрати, пропонуючи гроші за органи. Це неетично і безжально».
Він також розкритикував Всесвітню організацію охорони здоров’я за те, що вона не привернула Китай до відповідальності за ці порушення.
«ВООЗ змінює своїм власним етичним принципам, які не закликають Китай дотримуватися цих принципів, — сказав Трей. — Але вона не вагається, коли лає інші країни за систематичні виплати за органи».
Трей настійно закликає міжнародне співтовариство, зокрема світову спільноту трансплантологів, вимагати від Китаю припинення цієї практики.
«Ми повинні підтримувати етичні стандарти в медицині», — підкреслив Трей.
Відсутність етики в китайській системі трансплантації виходить далеко за рамки використання фінансових стимулів для спонукання до донорства органів, додав Трей, привівши як приклад санкціоноване державою видаляння органів у в’язнів совісті, зокрема у прихильників Фалуньгун.
Лян зізнався, що він ніколи особисто не брав участі в будь-яких справах про донорство органів, пов’язаних з Фалуньгун. Однак він підозрює, що їхні органи продовжують бути джерелом для трансплантації, оскільки бачив, що Фалуньгун згадувався у звітах лікарів.
Джерело:
