За даними інтернет-видання , розташований на Голанських висотах Гільгаль-Рефаїм або «колесо духів», складається з п’яти концентричних кіл, а в центрі знаходиться похоронний курган.
Археологи вважають, що це найдавніший «жертовник». Іншими словами, більше 5 000 років тому ця кам’яна споруда використовувалася як вівтар для жертвоприношень.
Базальтові блоки, з яких складено «колесо духів», важать більше 40 тис. тонн, а довжина кожної ями, ймовірно викопаної для тіла жертви, досягає 5 метрів. Це дозволяє припустити, що Гільгаль-Рефаїм був побудований велетнями.
У Біблії згадується давня «раса велетнів», і це один із доказів, що Біблія — не вигадане сказання, а історичний запис.
Експерт з мегалітичних пам’ятників із ізраїльського Управління старовини у Верхній Галілеї Урі Бергер відзначає:
«Це місце досі залишається загадкою. Ми маємо в своєму розпорядженні деяку інформацію, а не повну картину. Вчені, які приїжджають сюди, дуже дивуються, і починають висловлювати різні теорії».
У легендах різних народів світу часто зустрічаються велетні і карлики
Згадки про велетнів і карликів ми можемо знайти в англійському романі «Подорож Гуллівера» і старокитайському трактаті «Книга гір і морів», в яких йдеться про королівство ліліпутів і королівство велетнів. Найбільш відомою розповіддю про карликів є історія «Білосніжка і сім гномів».
У грецькій поемі «Одіссея» герой зустрів на острові велетня-циклопа, твір «Джек і бобове стебло» також описує велетнів. Зараз їх вважають казками. Однак деякі недавні археологічні відкриття підтверджують, що це не просто міфи, а історії, що розповідають про далеке минуле.
Фігури динозаврів і людини на каменях Іки
Камені Іки, зібрані доктором Хав’єром Кабрера біля поселення Іки в Перу, демонструють неймовірні картини. На цих древніх малюнках чітко видно, що люди співіснували з динозаврами. У той час динозаври були схожі на домашню худобу або навіть вихованців людини. Ставлення людини до динозаврів було зовсім не таким, як у сучасних людей.
Учені вважають, що динозаври зникли 65 мільйонів років тому. Так хто ж зробив ці малюнки?
Картини, вирізані на цих каменях, дуже загадкові. На одному з каменів зображена людина верхи на трицератопсі з сокирою в руці, на іншому людина їде на спині птерозавра.
На цих кам’яних малюнках зображені майже всі найбільш відомі види динозаврів, причому разом із людьми. Можна прийти до висновку, що динозаври грали чималу роль в житті цих людей.
Відомо, що зріст тиранозавра приблизно дорівнює триповерховій будівлі. Але на всіх каменях динозаври зображені не набагато більші за людей.
Наприклад, співвідношення розміру трицератопса і його вершника відповідає пропорціям людини, яка сидить на бику або буйволі. Так що це означає? Можливо, люди, які жили в епоху динозаврів, були дуже великими, тобто тими самими легендарними «велетнями».
Хоча ця ідея, на перший погляд, важка для сприйняття, але якщо розмах крил у бабок в епоху динозаврів був більше метра, то припущення про те, що люди в цю епоху були гігантами, цілком ймовірно.
Дуже великі тазостегнові кістки і відбитки ніг
В кінці 1950-х років у долинах Туреччини було знайдено багато великих кісткових скам’янілостей. Дослідження показали, що ці скам’янілості схожі на кістки людини, за винятком того, що вони надзвичайно великі. Знайдена тазостегнова кістка довжиною 120 см. Виходячи з цього, зріст «людини» становив 5 метрів, і не буде перебільшенням назвати її велетнем.
Величезні людські сліди на фотографії, зробленої палеонтологом К. Догерті в техаської «Долині велетнів», дозволяють розрахувати зріст людини, який залишив їх, — близько 7,62 м.
Легенди про велетнів
Ще одна схожа знахідка виявилася в США. У індіанців є легенда: колись давно жили рудоволосі велетні, які відрізнялися величезним зростом і лютою вдачею. Після багатьох років війн предкам індіанців вдалося їх вигнати. Ці велетні жили в печері Лавлок, у 35 км на північний захід від міста з однойменною назвою в штаті Невада.
Спочатку на цю легенду не звернули уваги, і тільки в 1911 році, після того як випадково була знайдена величезна мумія висотою 2,2 метра з рудим волоссям, легенда викликала зацікавленість у археологів.
Після цього відкриття почалися дослідження. Каліфорнійський університет в Берклі і Історичне товариство Невади направили туди своїх учених. Гірський інженер і антрополог-любитель із Лавлока, штат Невада, досліджував і виміряв кілька кісток, які витягнув з печери, і виявив, що ті, кому вони належали, могли мати зріст від 2 до 3 метрів. Ці кісткові останки досі зберігаються в музеї Державного історичного товариства Невади.
У довгій історії розвитку людства велетні залишили деякі докази свого існування, що дійшли до сучасної людини. Ці знахідки суперечать теорії еволюції Дарвіна.
Джерело: Epoch Times
