Професор Джейкоб Лаві, співзасновник організації «Лікарі проти насильницького видалення органів», розповідає в інтерв’ю медичному журналу Health Europa про викрадення органів і насильницьку трансплантацію в Китаї.
Джейкоб Лаві працює директором відділення трансплантації серця в медичному центрі Шиба, найбільшому медичному центрі Ізраїлю, і професором хірургії на медичному факультеті Тель-Авівського університету. Лаві також є головою комітету із трансплантації серця та легенів у Національному центрі трансплантації Ізраїлю.
Професор Джейкоб Лаві
Лаві — член Міжнародної консультативної ради лікарів проти насильницького видалення органів, яку він заснував разом із доктором Торстеном Треєм. Окрім того він — ізраїльський представник у Декларації Стамбульської групи хранителів (міжнародної групи лікарів, мета якої полягає в тому, щоб забезпечити дотримання Стамбульської декларації 2008 року проти незаконного обігу органів і трансплантаційного туризму в усьому світі).
— Розкажіть нам, що ви знаєте про насильницьке видаляння органів, яке відбувається в Китаї просто зараз.
— Що стосується нинішньої ситуації в Китаї, я можу тільки послатися на остаточне рішення Трибуналу щодо Китаю, у якому заявляється про те, що, наскільки встановило їхнє розслідування — а це було найретельніше розслідування з цього питання за останнім часом — насильницьке видалення органів усе ще відбувається в Китаї.
Я є одним з авторів статті «Аналіз офіційних даних про трансплантацію в Китаї ставить під сумнів реформу трансплантації». Я і мій співавтор Метью Робертсон, докторант в Австралії, представили цей документ Трибуналу. Ми проаналізували офіційні дані про трансплантацію, опубліковані китайцями за 2015 рік. У цей рік, як вони стверджують, вони повністю припинили використання органів страчених ув’язнених. І ми показуємо в цьому дуже докладному статистичному аналізі, що більшість їхніх даних є абсолютно шахрайськими.
— Коли ви вперше дізналися про насильницьке видаляння органів у в’язнів совісті* в Китаї?
— У 2005 році мій пацієнт, який був одним із перших у списку ізраїльських кандидатів на трансплантацію серця та майже рік чекав у лікарні, поки не з’явиться відповідний донор, повідомив мені, що його страхова компанія відправляє його до Китаю, де він зможе пройти операцію з пересадки серця через два тижні.
Я був абсолютно вражений, дізнавшись, що будь-хто може призначити пересадку серця за два тижні вперед. Із медичної точки зору це абсолютно неможливо, тому що єдиний спосіб виконати пересадку серця — це коли в день трансплантації хтось помирає, і він або його родичі дають згоду на донорство органу. Призначена на два тижні раніше терміну пересадка серця означає тільки одне: дехто заздалегідь знає, що хтось помре, щоб стати так званим «донором».
Мій пацієнт дійсно вирушив до Китаю і провів пересадку того дня, як йому і обіцяли заздалегідь. Це був перший ізраїльський пацієнт, який відвідав Китай для пересадки серця; йому передували понад 250 ізраїльтян, які відправлялися до Китаю для трансплантації нирки. Я чув про них протягом багатьох років, але не звертав особливої уваги, адже думав, що вони їдуть до Китаю і купують одну з двох нирок бідного китайського фермера, який бажає покращити своє економічне становище.
Той факт, що ви можете зробити пересадку серця у призначений час, відкривав зовсім іншу картину, і це змусило мене почати розслідування. Просто зайшовши в інтернет, я з жахом дізнався, що від 1984 року в Китаї діє секретний закон, який дозволяє лікарям отримувати органи у страчених ув’язнених. Цей закон тримався в таємниці багато, багато років, і розвинулася величезна індустрія, заснована на насильницькому видалянні органів.
* Примітка редактора: За даними розслідувань, основним джерелом органів є в’язні совісті — послідовники стародавньої китайської практики Фалунь Дафа (практика вдосконалення душі й тіла на основі принципів правди, доброти і терпіння), яких репресує комуністичний режим Китаю.
— Ви говорили про пацієнта, якого його медична страхова компанія направила до Китаю для пересадки: чи створило це у вас враження, що страхові компанії в Ізраїлі і, можливо, в інших країнах знають про насильницьке видаляння органів — і, як наслідок, виправдовують його?
— Це сталося в 2005 році, і тоді в Ізраїлі не було закону про пересадку органів, який би забороняв відшкодування витрат на пересадку органів за кордоном, незалежно від їхньої законності. Я навіть не впевнений, що страхова компанія, яка відправляла своїх пацієнтів на трансплантацію нирок до Китаю, знала про джерело органів у цій країні раніше, до того конкретного випадку з пацієнтом. І я не впевнений, що вони розуміли все, що відбувається у випадку із цим конкретним пацієнтом, якому було заздалегідь призначено пересадку серця.
Після того, як мені стала відома історія, яка сталася з моїм пацієнтом, я почав проводити величезну публічну кампанію тут, в Ізраїлі, писати статті як у медичні журнали, так і в інші ЗМІ; і про джерело [цих] органів незабаром стало добре відомо в Ізраїлі.
У 2008 році ізраїльський парламент прийняв закон про трансплантацію органів, і я відіграв у його розробці важливу роль. У цьому законі є унікальний пункт, який забороняє відшкодування витрат на трансплантацію органів ізраїльтянам у будь-якій точці світу, якщо вони не виконуються відповідно до міжнародних загальних етичних норм. У зв’язку з цим Ізраїль став першою країною, яка заборонила своїм громадянам виїжджати до Китаю або будь-якої іншої країни, де порушуються етичні правила щодо трансплантації органів.
— Чи вірите ви, що пацієнти, які отримують насильно видалені органи, знають про їхнє сумнівне походження?
— Відповідь — безумовно так, і я поясню вам, чому можу це стверджувати: ізраїльський закон забороняє відшкодування витрат на трансплантацію органів; і ця заборона [поширюється] на страхову компанію. Проте, заборона не стосується самих пацієнтів, тому теоретично пацієнти, у яких є гроші, можуть як і раніше вирушати до Китаю для пересадки органів.
Попри це, від 2008 року жоден ізраїльський пацієнт не відвідував Китай, щоб пройти якийсь тип трансплантації органів. Єдина причина, яку я можу собі уявити, полягає в тому, що ми ясно дали зрозуміти ізраїльській громадськості, яким є джерело органів у Китаї; тому, хоча пацієнт все ще може самостійно фінансувати незаконну пересадку органів, ізраїльтяни більше не збираються цього робити.
— Чи зустрічали ви пацієнтів, яким пропонували неетично отриманий орган і які відмовилися з етичних причин?
— Я знаю декількох пацієнтів, яким запропонували поїхати до Китаю і які відмовилися, незважаючи на те, що їм доведеться чекати на орган і, можливо, за цей час стан їхнього здоров’я погіршиться. Мабуть, навіть якщо ви кандидат, який чекає, що орган врятує ваше життя, це не означає, що ви готові заради порятунку власного життя на все, зокрема і стати причиною загибелі невинної людини. Деяка етична межа дозволеного існує навіть серед тих, хто відчайдушно чекає органу.
— Ви відіграли важливу роль у розробці ізраїльського закону про пересадку органів 2008 року, який фактично забороняє трансплантаційний туризм, що походить із Ізраїлю: чи вважаєте ви, що цей закон слід розповсюдити по всьому світу? Як повинна бути реалізована така структура?
— Цей закон уже поширюється світом — Канада, Іспанія та Італія прийняли аналогічні закони — отже в Ізраїлі ми дійсно проклали йому дорогу. Блокування або заборона трансплантаційного туризму є одним з основних заходів, які Захід може прийняти проти насильницького вилучення органів, що відбувається в Китаї. Цей факт стає відомим у всьому світі, і я знаю, що деякі інші країни розглядають можливість прийняття аналогічних поправок до своїх законів про трансплантацію органів.
— Чи є ще щось, на вашу думку, що наші читачі повинні знати про цю ситуацію?
— Остаточне рішення Трибуналу щодо Китаю було надзвичайно прозорим; воно стало результатом дуже ретельного річного розслідування. І міжнародне медичне співтовариство із трансплантації, і міжнародне медичне співтовариство в цілому, [а також] міжнародне політичне співтовариство повинні брати до уваги висновок Трибуналу за будь-якого співробітництва з китайською владою, у економічній, науковій, медичній, художній або будь-який іншій сфері.
Той факт, що в Китаї на сьогодні постійно видаляють органи ні в чому не винних людей, повинен бути розкритий. Те, що медичні, економічні та політичні спільноти продовжують вести з Китаєм справи, ніби все в порядку і нічого особливого не відбувається, — немислимо. Єдине порівняння, яке я можу навести, — це якби Захід співпрацював із нацистською Німеччиною в 1939-1942 роках [навіть після того, як] стало відомо, що нацисти систематично знищують євреїв. Це просто моральний обов’язок Заходу зробити щось, щоб зупинити цей злочин.
Читайте далі:
Виставка пластинованих тіл у Києві: звідки тіла?
Пластичний хірург, який страждав від захворювань більше 30-ти років: «Завдяки Фалунь Дафа я став здоровим»
Литовські законодавці закликають китайського лідера Сі Цзіньпіна зупинити всі релігійні переслідування
Насильство та брехня — основні засоби в комуністичній політиці
