Гордон Чан випередив час, коли в 2001 році написав книгу «Прийдешній крах Китаю».
Він передбачив крах китайської економіки і падіння комуністичної партії протягом десяти років. Виконання його пророкування запізнюється вже, щонайменше, на чотири роки.
Тим не менш, багато з його аргументів виявилися точними. У той час, коли політична економіка Китаю стає все більш нестабільною, «Велика Епоха» вирішила взяти інтерв’ю у Чана про минуле Китаю і все більш невизначене майбутнє.
Велика Епоха: Ви написали свою книгу «Прийдешній крах Китаю» в 2001 році. Як ідуть справи зараз?
Гордон Чан: У 2001 році я сказав, що пройде десять років, і комуністична партія впаде. Тому виконання моїх пророкувань запізнюється десь на чотири роки. Але насправді ми вже бачимо ранні стадії розпаду не тільки в економіці, але й у політичній системі.
Сьогодні їхня економіка росте не на 7% на рік, а скоріше на 1% або 2%. У Пекіні, перемовляючись між собою, вони кажуть, що зростання становить 2,2%.
Найголовніше: небачені суми грошей (англ.). Компанія Bloomberg, яка відстежує цю тему, повідомила, що з Китаю в серпні [2015 року] вивели $144 млрд. У * заперечили: ні, вивезли $178 млрд. Це реальний показник того, як ідуть справи в Китаї.
*Goldman Sachs — один із найбільших інвестиційних банків у світі.
Проблема для лідерів Китаю зараз полягає в тому, що вони не можуть зупинити спад своєї економіки. Вони можуть, можливо, уповільнити темпи падіння, але вони не можуть змінити напрямок. Тактики, які вони використовували донині, зокрема, монетарне стимулювання, фіскальне стимулювання, бум на фондовому ринку, девальвацію, — всі провалилися.
Велика Епоха: У чому корінь економічних проблем?
Гордон Чан: Всі кажуть: «О, у нього [Китаю] найбільші у світі накопичення валютних резервів, які в нього можуть бути проблеми?». Ну так, у Китаю не буде проблем зовнішньої заборгованості. Він не стане Аргентиною.
Але озирніться в минуле і подивіться на історію фінансових криз — найгіршими з них були не зовнішні боргові рецесії, а внутрішні, і саме це переживає Китай.
У них багато боргів, можливо, навіть 350 відсотків від ВВП — якщо правильно розрахувати ВВП і врахувати всі борги.
Наприкінці червня 2014 року Маккінсі сказав, що показник боргу до ВВП становив 282%. Очевидно, що відтоді стало тільки гірше. Мені здається, що тоді вони його занизили. Зараз це надзвичайно серйозно, особливо для такої країни, що розвивається, як Китай.
Велика Епоха: Чи може КНР за допомогою якихось заходів виправити це становище?
Гордон Чан: П’ять скорочень базових відсоткових ставок і чотири скорочення норми обов’язкових резервів з листопада [2014 року] не дали Китаю відчутного ефекту.
Фінансовий стимул — якщо вони побудували ще одне місто-привид або іншу лінію метро в Пекіні, ну гаразд, це дійсно створює певну частку ВВП, але й (англ.). Через погані інвестиції та низьку ефективність для них це не вихід.
Бум на їхньому фондовому ринку, який вони з азартом хвалили, — це всього лише спосіб зберегти себе, але він уже провалився.
#img_center_nostream#І девальвація в серпні [2015 року], яка досі викликає подив. Хто знає, що вони намагалися зробити? Очевидно, це створило їм реальні проблеми, тому що це підірвало довіру; не тільки всередині Китаю, але й у всьому світі.
Коли ви подивитеся на все, що вони намагалися зробити, то помітите: в минулому вони досягали зростання саме такими методами. Вони не можуть зробити зараз так само, і насправді це означає, що вони перебувають у небезпеці; протести будуть наростати все більше й більше.
Велика Епоха: Поліпшити становище можна тільки, даючи людям свободу.
Гордон Чан: Скільки разів ви чули, що «Комуністична партія підняла 400 або 500 млн людей із бідності?».
Ні, вони цього не зробили. Ден Сяопін трохи послабив [контроль], і китайський народ зробив ривок уперед. Ден Сяопін зрозумів, що вони трохи повинні змінити підхід до сільського господарства, тому вони поклали відповідальність на домашні господарства, де, як ви знаєте, родини мали право обробляти земельні ділянки.
Але, відповідно до правил центрального уряду, ці ділянки не могли перебувати у віданні тільки однієї родини. Сім’ям ця ідея не сподобалася, вони хотіли, щоб ділянки залишалися у їхній власності, тому місцеві чиновники просто не звертали уваги на те, що [селяни] створили бум у сільському господарстві. Це було зроблено не за вказівкою Ден Сяопіна, а просто тому, що люди проігнорували правила Дена.
Дуже відважні підприємці, деякі екс-чиновники і деякі бідняки вирішили вийти і стати підприємцями. Вони створили це багатство. Але компартія почала створювати їм перешкоди. Ця держава дійсно не може створити стійке зростання.
Необхідна стійка модель, але через бажання компартії занадто жорстко все контролювати, все звелося до нестійкої економіки.
Велика Епоха: У своїй книзі, [яка видана] в 2001 році, ви також приводили висловлювання людей про те, що Китай стане найбільшою економічною державою у світі в 2010 році. Він не став, він збирається стати найбільшою економікою до 2020 року. Одна з проблем Китаю в тому, що він не змінюється. Там немає здатності до змін і конкуренції на світовому ринку.
Гордон Чан: Щоб уникнути пастки середнього доходу*, щоб дешеве виробництво перестало бути основою економіки, їм потрібні інновації. Не те, що китайський народ бездарний, вони, звичайно, не такі. Вони можуть бути більшими новаторами, ніж будь-які інші нації у світі, але вони не можуть зробити це в тій системі, в якій працюють.
*Пастка середнього доходу — момент стагнації після високих коефіцієнтів росту середнього рівня доходів населення.
Контроль сфери освіти, контроль всіх сфер неминуче впливає на здатність підприємців до інноваційної діяльності.
Є деякі реальні обмеження, які мають велике значення. Наприклад, з початку липня для того, щоб підтримати фондовий ринок, Пекін усунув можливість (IPO). Я знаю, прем’єр Держради КНР Лі Кецян говорить про свою концепцію економіки Internet Plus*, але така економіка не працюватиме, якщо ці компанії не можуть отримати готівку.
*Розвиток інтернет-банкінгу, електронної комерції, індустріальних мереж та інших сфер для того, щоб «оцифрувати» всю китайську економіку.
Закриття IPO означає насправді, що вони не дають малим інноваційним підприємствам розвивати свій бізнес. В історії Силіконової долини в Каліфорнії виникло так багато підприємств, які тепер є культовими; а починали вони в гаражі. Найвідоміші з них — Apple і Hewlett-Packard.
Ці гаражні підприємства стали транснаціональними корпораціями, бо могли працювати у вільному економічному середовищі Каліфорнії, вони могли отримати гроші, вони могли отримати досвід, вони могли отримати все, що хотіли, і вони росли. Але в Китаї зараз це неможливо через обмеження, накладені з політичної причини з боку держави.
Поки Китай не змінить цю систему, у нього не буде розвиненої, заснованої на інноваціях економіки, яку він сподівається побачити.
Велика Епоха: Розкажіть нам про ризики, адже ви довгий час жили в Китаї.
Гордон Чан: Там є закон про банкрутство, але ви не зможете стати банкрутом, якщо є державним підприємством. Ви не зможете отримати капітал, або це дуже важко, якщо у вас малий, приватний бізнес.
У Китаї є дуже багато хороших підприємств. Венчурні інвестори їдуть туди. Їхня проблема полягає в тому, що в їхніх [підприємств] немає можливості зростання. Вони не мають такого ж середовища, як у Силіконовій долині, де люди можуть спробувати створити бізнес, а якщо зазнають невдачі, то зупиняються і знову пробують.
Найбільш відома історія Діснея. Волт Дісней зазнавав невдачі багато разів. Більшість тих людей, яких ми вважаємо знаменитими, зазнавали невдачі. На жаль, у Китаї не така система.
З країни вивозять суми небаченого обсягу
Тут надто жорстко, держава здійснює надто сильний контроль. На жаль, державні установи стають настільки політично могутніми, що вони дійсно здатні запобігти змінам, які так потрібні Китаю сьогодні, тому тут немає такої культури, як у Силіконовій долині.
Вони хотіли повторити це, безсумнівно, вони можуть будувати такі ж будівлі, але вони не зможуть скопіювати культуру, тому що вона процвітає у відкритому, вільному суспільстві, де послаблюються обмеження. Але в Китаї з цим не рахуються.
Велика Епоха: Багато людей, які домоглися успіху і багаті, не хочуть, щоб система змінилася.
Гордон Чан: Під час кризи 2008 року Китай вирішив відмовитися від самої концепції кризи і створив найбільшу в світі програму стимулу. За п’ять років із 2009 року в Китаї зріс борг, який виявився рівним всій банківській системі США. Це при тому, що до кінця 2008 року китайська економіка не становила і третьої частини американської економіки.
Так, вони створили зростання, але також вклали надто багато грошей у свою економіку. По суті, вони досягли лише того, що створили бульбашки на ринку нерухомості, з якими не можуть впоратися. Завдяки цьому державні установи стали надзвичайно могутніми.
Вони мали можливість захопити всі ті гроші, які були позичені державними банками. Вони були в змозі отримати весь цей [фінансовий] «стимул» від Пекіна, тому стали надзвичайно політично могутніми і використовували цю владу останні пару років, щоб закрити велику кількість зарубіжних підприємств, що ми і бачили, а також створили [перевагу] для китайських вітчизняних компаній.
Це політична проблема, тому що сили, які могли б змінити Китай на краще, не мають для цього політичної влади.
Велика Епоха: Країні потрібні люди з підприємницьким духом — лише тоді вона зможе стати найбільшою економікою, якою і повинна бути, враховуючи її розміри.
Гордон Чан: Абсолютно вірно. Зараз вони кажуть, що економіка Китаю має об’єм вище $10 трлн, ми насправді… не знаємо, наскільки велика китайська економіка. Ми знаємо, що економічні показники, особливо останнім часом, були завищені.
Ймовірно, обсяг економіки не $10 трлн, як кажуть китайські лідери. Є так багато ознак того, що вона росте набагато повільніше, і тому в Китаї це може бути $8 трлн, може, $9 трлн, ми дійсно не знаємо, але вона безумовно не зможе обігнати Сполучені Штати [в 2013 р. — $16,8 трлн].
Цілком можливо, що Китай як економіка №2 здає свої позиції, і його може випередити Японія. При цьому [економіка] Японії навіть не повинна зростати, їй потрібно залишатися такою ж. Я думаю, що [економіка] Китаю буде скорочуватися.
Гордон Г. Чан є автором книги «». Чан отримав вищу юридичну освіту в Корнельському університеті. До того як стати письменником Чан, займався юридичною практикою у Сполучених Штатах і Китаї.
змінене для стислості і ясності.
Валентин Шмід, Велика Епоха
