Члени комісії «Аморальне видаляння органів у Китаї — привід для занепокоєння для Великобританії» Інгрід Кренфілд, Девід Мейтас, Ітен Гутманн, Девід Кілгур і Річард Вінгфілд 25 листопада у Вестмінстерському палаці в Лондоні. На екрані зображення уйгурського біженця і колишнього хірурга Енвера Тохта. Фото: Роджер Ло/Epochtimes.com.ua
Під час перерви у світовому турне авторів книг із видаляння органів китайський режим заявив, що із 1 січня 2015 року покладе край практиці видаляння органів у в’язнів.
Заява Китаю від 4 грудня була зроблена в розпалі туру авторів по США, Канаді і Європі і за кілька днів до Міжнародного дня прав людини 10 грудня — через місяць після того, як Підкомітет із міжнародних прав людини парламенту Канади прийняв резолюцію щодо видаляння органів, у якій висловив глибоку стурбованість цією практикою у Китаї.
Але, якими б не були причини для такого збігу в часі, багато хто вважає, що Комуністична партія Китаю порушить цю обіцянку, як вона це робила і у випадку з усіма попередніми обіцянками змінити цю практику.
«Медична асоціація Китаю вперше зробила таку обіцянку у 2007 році, за рік до проведення Олімпійських ігор у Пекіні», — ідеться у релізі «Лікарів проти примусового видаляння органів» (DAFOH), всесвітньої організації лікарів різних спеціальностей і їхніх прихильників, яка є головним наглядачем за дотриманням прав людини у сфері трансплантації людських органів.
«Китай намагався вводити міжнародне співтовариство в оману і в минулому. Вперше у 2001 році, вони [влада КНР] заперечували навіть те, що така практика має місце, — ідеться у заяві DAFOH. — Після багатьох років повторюваних, але невиконаних оголошень, міжнародне співтовариство не може просто приймати слова Китаю на віру.
У Китаї відсутня програма донорства органів і на рік там страчують приблизно 1700 в’язнів (за даними Міжнародної амністії), а це за кількістю не відповідає 10 тисячам трансплантацій, які, за заявами китайської влади, у Китаї проводяться щорічно.
Ця непослідовність аналізується у двох книгах авторів нинішнього турне.
Ітен Гутманн, автор книги «Бійня: масові вбивства, видаляння органів і секретне вирішення Китаєм своєї проблеми дисидентства», яка вийшла у світ у серпні 2014 року, сказав в інтерв’ю в шотландському Единбурзі 27 листопада: „Звіт Кілгура-Мейтаса вийшов у 2006 році. Для багатьох людей, навіть тих, хто ще не читав книгу [„Бійня“], сама ідея того, що хтось у 2014 році опублікує нову книгу із цього питання, свідчить про те, що зусилля Кілгура і Мейтаса не були даремними, вони торкнулися чогось дійсно дуже глибокого. Інакше би ніякий журналіст, будучи у здоровому глузді, не став би вкладати стільки зусиль протягом семи років, аби написати книгу на цю тему».
Практика організованого видаляння органів у вимушених «донорів» у Китаї була розголошена в інтернеті у звітах 2006 і 2007 років Девіда Кілгура і Девіда Мейтаса. Обидва вони є юристами. Кілгур був держсекретарем Канади з Азійсько-Тихоокеанського регіону, а Мейтас, який практикує як міжнародний адвокат із прав людини, є директором Міжнародного центру із прав людини та демократичного розвитку.
У 2005 році спеціальний доповідач ООН із тортур Манфред Новак отримав обмежений доступ у китайську пенітенціарну систему і повідомив, що там широко поширені тортури.
Кілгуру і Мейтасу було відмовлено у вільних від нагляду Комуністичної партії Китаю діях, які їм були потрібні, аби провести у Китаї їхнє власне розслідування. Зі свідчень потерпілих, пацієнтів і доказів із лікарень, вони зробили попередні звіти, а потім написали книгу під назвою «Кривавий урожай. Вбивство [послідовників] Фалуньгун заради їхніх органів», яка вийшла у 2009 році. Їхня робота із 2006 року і до сьогодні показує, що у трансплантаційній сфері Китаю тривають тортури, і органи часто там видаляють без анестезії та елементарної турботи про людину.
Член шотландського парламенту висловлює свою думку
Ці три автори книг нещодавно закінчили британську частину свого великого турне, відвідавши парламенти Великобританії та Шотландії в Лондоні та Единбурзі, а також Асамблею Уельсу в Кардіффі та інші установи в Глазго, Лідсі та Ноттінгемі.
Член шотландського парламенту Боб Доріс сказав «Великій Епосі», що він дуже розчарований почутим 27 листопада: «Востаннє, коли Ітен Гутманн та інші приходили до шотландського парламенту, аби повідомити найсвіжішу інформацію [у 2013 році], вони нам говорили, що, схоже, у китайського уряду, який уже визнав існування насильницького видаляння органів [він має на увазі насильницьке видаляння органів у страчених в’язнів], є бажання, що вони хотіли б викорінити це і покласти цьому край за… по-моєму, цифра, яку ми тоді чули, була 3—5 років».
«Але, — сказав Доріс, — коли ми сьогодні дізнаємося від Ітена Гутманна, що існують достовірні твердження про те, що послідовники Фалуньгун можуть бути не просто в’язнями, яких страчують і у яких видаляють органи, а насправді у послідовників Фалуньгун прямо на дому беруть мазок [що узгоджується із підбором донора і реципієнта за тканинною сумісністю], то це виглядає, швидше, як посилення потенційних порушень прав людини, а не їх зменшення».
Фалуньгун — це традиційне китайська практика, яка містить медитацію, вправи і вчення, засноване на дотриманні правди, доброти і терпіння, і у якої по всьому світу налічується більше 100 мільйонів прихильників. З липня 1999 компартія жорстоко переслідує цю практику. Компартія в 1999 році підрахувала, що кількість прихильників практики становила 70 млн. Фалуньгун — це найбільша група, з якої компартія черпає людські органи для продажу.
У четвер, 6 листопад 2014, Підкомітет з міжнародних прав людини канадського парламенту прийняв резолюцію по вилученню органів у Китаї. І законопроект H.Res.281 з аналогічним змістом, де йде мова про Фалуньгун, перебуває в американському Конгресі.
Що стосується шотландського парламенту, Доріс сказав: «Що я б міг зробити як член парламенту Шотландії, крім того, щоб підвищити ступінь поінформованості про це питання, — це переконатися, що серед потенційно мізерної кількості випадків, коли шотландці і британці їдуть до Китаю як трансплантаційні туристи — переконатися, що вони знають, що це неправильно, це незаконно і переслідується в судовому порядку.
«Нам потрібно звернутися до шотландської законодавчої бази, щоб побачити, як ми зможемо найкраще це зробити, але я також мушу сказати, що мій акцент не на тому, щоб оголосити поза законом вразливих людей, які відчайдушно потребують органи. Моє бажання оголосити поза законом тих мерзенних людей, які прагнуть отримати прибуток за допомогою каналу поставок органів, вилучених у Китаї», — підкреслив Доріс.
Додаткові матеріали для статті: Саймон Міллер і працівники британського відділення «Великої Епохи»
Читайте також:
Фільм про видалення органів визнали кращою документальною картиною
«Бійня»: книга, що викриває темний бік Китаю
Досвід трансплантації органів у Китаї — історія з роману жахів
Трансплантація і торгівля органами: новий вид злочину 21 сторіччя
