Гуань Ханьцін* жив під час правління династії Юань і є засновником юаньської драми. Будучи відомим як китайський Шекспір, він вважається найбільшим драматургом Піднебесної.
*Роки його життя точно невідомі — народився він приблизно в 1229—1241 роках, а помер десь у 1297—1307 роках.
Гуань Ханьцін — найбільший китайський драматург. Ілюстрація: С.М. Ян
Вважається, що родом він був із родини, пов’язаної з медициною. Йому довелося пережити важкі для Китаю події, коли країна була завойована монголами і стала династією Юань — частиною великої Монгольської імперії, що розтягнулася на всю Євразію.
Через те, що культура Китаю дуже відрізняється від культури його завойовників, монгольських кочівників, правитель нової династії Юань скасував іспити на цивільну службу. До того ж нововведена монголами кастова система визначила китайських учених як найнижчий клас, який стояв у суспільстві тільки вище жебраків — імовірно, через підозру в тому, що вони залишалися віддані своїм минулим правителям. У свою чергу, багато китайських учених із першокласною конфуціанською освітою вирішили не служити уряду Юань, однак у той же час їм потрібно було якось думати про добру посаду, щоб забезпечувати свою сім’ю.
Але Гуань Ханьцін був людиною життєрадісною і зміг пристосуватися до такої важкої обстановки. Він описував себе як «чудова мідна кулька, яку не можна варити, готувати на пару, дробити або смажити…». Це висловлювання кидало виклик тогочасним суспільним цінностям, а також відображало його впевненість у собі, гумор і дотепність.
Як і багато інших відомих учених в історії Китаю, Гуань Ханьцін не мав великої слави і благополуччя за життя. Він провів багато часу з простими людьми і в усіх подробицях пізнав, як вони живуть. Його вміння співпереживати людям надихнуло його на написання драматичних п’єс, у яких він зосередив увагу на людських стражданнях через несправедливість, а також на мудрості і талантах людей. Подейкували, що він працював із багатьма товариствами акторів, а іноді і особисто брав участь у виставах.
Гуань Ханьцін написав понад 60 п’єс, з яких збереглися лише 14 (і, безсумнівно, деякі з них шедеври). У більшості творів він описував жінок низького соціального стану і їхню прямоту, доброту, розумність і дотепний характер. Часто їхня безстрашна боротьба проти злих сил і небажання здаватися були жваво ілюстровані в сюжеті, а п’єси виконувалися повсюдно протягом історії і до наших днів.
Драматургія Гуань Ханьціна відбила широкий спектр суспільного життя, а також основні класові суперечності в династії Юань. Крім того, будучи драматургом з численними творчими досягненнями та практичним театральним досвідом, Гуань Ханьцін був майстром у тому, щоб його вистави справляли потрібне враження. Більшість ролей у його творах виразно і живо описувалися через протиріччя і кульмінацію, а також через розповідь оповідача. У п’єсах він активно використовував розмовну мову, щоб ясніше висловити своїх персонажів, іноді нахабних, а іноді витончених, іноді добродушно-веселих, а іноді пихатих.
Гуань Ханьцін присвятив драматургії і театральній постановці все своє життя. 700 років після того, як він створив свої п’єси, яскраві герої його творів були адаптовані драматургами наступних поколінь. Його п’єси були перекладені англійською, французькою, німецькою та японською мовами.
Гуань Ханьцін вважається кращим драматургом класичного китайського театру. Іноді його називають «батьком китайської драматургії».
Читайте також:
Історія Китаю (121): Йелю Чуцай, конфуціанець і головний радник Чингісхана
Історія Китаю (120): Чингісхан — засновник Монгольської імперії
