Сьогодні в Україні поки передчасно говорити про видобуток на комерційній основі природного газу з нетрадиційних джерел. Так вважає Михайло Гончар, керівник економічних програм центру «Номос». Представляємо його коментар телеканалу NTD, медіа-партнеру Великої Епохи:
#img_left#«Повинен пройти, принаймні, 5-річний період первинного геологічного вивчення на площах, визначених під видобуток газу щільних порід на сході України і сланцевого газу на заході України.
У цьому випадку мова ведеться тільки про прогнозні ресурси. По Юзівській площі на сході України вони становлять від 2 до 8 трлн кубічних метрів. І така різниця говорить про те, що оцінки носять дуже попередній характер. А реальних комерційно видобувних запасів може виявитися на порядок менше.
По західній частині України мова йде про обсяги близько 2—4 трлн кубічних метрів, що теж говорить про досить великий рівень дисперсії. І, таким чином, на прикладі сусідньої Польщі, яка перебуває на більш просунутій стадії вивчення своїх надр на природні гази з нетрадиційних джерел, можна дійти висновку, що запасів газу, що можна добувати на комерційній основі, виявиться в багато разів менше. Але все одно, навіть якщо це буде так, це буде означати досить великі обсяги природного газу з нетрадиційних джерел для України, особливо враховуючи рівень споживання.
Можна буде, швидше за все, вести мову про сотні мільярдів кубічних метрів ресурсів, що в принципі є досить непоганою перспективою. А з урахуванням розробки шельфу Чорного моря, це може дати серйозну добавку до базового балансу, але, скоріше, це треба буде розглядати вже перспективу десь після 2020—2025 років. Про який би газ ми мову не вели — з традиційних або нетрадиційних джерел, — йдеться про один і той самий газ — метан. Він за своєю хімічною формулою і хімічними характеристиками незмінний. Просто коли кажуть «сланцевий газ» або «газ щільних порід пісковиків», то це просто вказує на те, де міститься цей газ, тобто геологічні особливості його місцезнаходження.
Є ще метан вугільних пластів, від якого традиційно гинуть шахтарі в багатьох країнах, і тому необхідно проводити дегазацію вугільних пластів. І є метан-гідрат, особливо морського залягання. Але все це, в кінцевому рахунку, той же самий газ метан.
Якщо говорити про те, які джерела можуть бути в Україні, то традиційно Україна є з початку 20-го сторіччя газодобувною країною. Газ залишився на шельфі Чорного моря, але він розроблений тільки на 4%. І газ нетрадиційних джерел — мова зараз йде про дві популярні у ЗМІ площі: Юзівська площа на сході України, в якій видобуває газ компанія Shell, і Одеська площа на заході України, де передбачається видобуток компанією Chevron сланцевого газу. Навколо цих двох проектів і йдуть широкі дискусії. В одному випадку мова йде про газ щільних порід. В іншому — про сланцевий газ.
Ризики є завжди в будь-якому виді промислової діяльності. Питання в тому, як ці потенційні ризики перевести в розряд загроз, а тим паче в категорію завдання збитку.
Сучасні технології дозволяють потенційний ризик мінімізувати. Треба відзначити, що деякі традиційні види промислової діяльності є більш небезпечними, ніж видобуток газу з нетрадиційних джерел. Приміром, видобуток вугілля. Відомо, що загроза здоров’ю і життю людини має кілька вимірів — як професійні захворювання для шахтарів, так і ймовірність загибелі при вибухах метану у вугільних пластах.
Якщо ми подивимося на офіційну статистику Бюро праці США, то побачимо, що видобуток газу є більш безпечним видом діяльності порівняно з видобутком вугілля. Хоча видобуток вугілля в Штатах є одним із найбезпечніших у світі. Тому часто ризики перебільшують свідомо, а в більшості випадків просто через незнання, тому що це щось нове, незрозуміле, таїть якісь неприємні і небезпечні сюрпризи».
