Через Україну часто біжать до Європи біженці з країн Близького Сходу, Афганістану та навіть Африки. Але тут важкості життя, від яких вони втікали зі своїх рідних країн, не закінчуються.
#img_left#В Україні, виявляється, дуже нелегко отримати статус біженця — іноді шукачі притулку місяцями перебувають під страхом депортації. А в причини відмови іноді важко повірити.
«Проблема є досить складною, оскільки багатьом особам відмовляють у наданні статусу через брак бланків або відсутність перекладачів певних мов», — прокоментував ситуацію Олдріх Андрисек, Регіональний представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в Білорусі, Молдові та Україні, для Великої Епохи.
У 2012 році заяви на отримання статусу біженця подали 1860 осіб, але лише 63 особи отримали його. Так само мало — 89 осіб — отримали додатковий захист, який було запроваджено в 2011 році для розширення можливості захисту біженців.
Олдріх Андрисек говорить, що до УВКБ ООН часто звертаються особи, які мають обґрунтовані причини для отримання статусу біженця. Проте у Міграційній службі вони отримують відмови. В Харкові, наприклад, за останні два роки служба не визнала жодного біженця.
В УВКБ ООН таким людям радять оскаржувати рішення Міграційної служби в суді. Проте коли суди виносять позитивні для шукачів притулку рішення, часто Міграційна служба їх оскаржує — таким чином суди шукачів притулку тягнуться місяці та роки.
|
“ Багато спостерігачів відзначають, що представники деяких національностей ніколи не отримують позитивних рішень у своїх справах в Україні ” Олдріх Андрисек, Регіональний представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) в Білорусі, Молдові та Україні |
Всього станом на 1 січня 2013 в Україні перебуває 2500 визнаних біженців та 5875 осіб без громадянства, свідчить статистика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. Більшість із них — вихідці з Афганістану. А із сотень громадян Сирії, які шукали притулку в Україні протягом останніх двох років, біженцями визнали лише 10—12 чоловік.
«Багато спостерігачів відзначають, що представники деяких національностей ніколи не отримують позитивних рішень у своїх справах в Україні», — говорить Олдріх Андрисек. За його словами, це підтверджує і статистика: якщо порівняти кількість визнаних біженців з Росії, Киргизстану, Узбекистану з числом заяв, отриманих від громадян цих країн, «складається враження, що Україна дійсно неохоче надає статус представникам цих держав».
«Вони питають, з якої країни людина, і якщо не підходить, вони відмовляють», — каже Каріма, голова інтеграційного центру для біженців, який розташований у Києві.
Втім, навіть отримання українських документів не сильно допомагає іноземцям. Не маючи державної підтримки, окрім одноразової виплати в розмірі 17 гривень, без знання мови та звичаїв, вони часто змушені винаймати житло та важко працювати не за спеціальністю, а також відчувати на собі неприязне ставлення українців.
І та невелика безкоштовна допомога, яку вони отримують в таких умовах — це підтримка від УВКБ ООН, юридична консультація ХІАС, навчальні програми інтеграційного центру, а також допомога благодійних організацій.
За законом, статус біженця в Україні може отримати особа, яка може довести, що на своїй батьківщини вона може стати жертвою переслідувань за расовими ознаками, через віросповідання, політичні погляди, національність або приналежність до певної соціальної групи.
