Лао-цзи (близько 571—470 рр. до н.е.) в Китаї шанується як святий та великий філософ, який заснував школу Дао.
Лао Цзи. Ілюстрація: Ліза Воронін
При народженні йому дали ім’я Лі Ер. За переказами з самого народження волосся і брови у нього були сивими, тому його і назвали Лао-цзи, що в перекладі з китайської означає «стара дитина» або «старий мудрець». З ранньої молодості він був дуже розумний і старанний у навчанні.
У зрілому віці Лао-цзи служив охоронцем імператорського архіву та бібліотеки династії Чжоу. Він був знайомий з історією, добре знав звичаї та обряди, володів великими знаннями про природу. Після закінчення громадянської війни за престол, що спалахнула в 520 році до н.е., Лао-цзи звільнили з посади, оскільки він брав участь у військових боях. Філософ змушений був переховуватися і багато подорожував у цей час.
Лао-цзи вважав, що «Дао» є коренем всього сущого. Він говорив людям, що закон Небес і Землі люди не можуть змінити своїми думками і бажаннями. Життя і смерть і мирське повсякденне життя повинні йти природним шляхом.
В одному з переказів згадується, як одного разу охоронець застави на кордоні побачив на сході фіолетове світіння, що свідчило про прибуття святого. Подивившись на схід, люди побачили, що до них наближається мудрець верхи на буйволі. Виявилося, що це Лао-цзи має намір виїхати з Китаю.
Коли Лао-цзи вже зібрався їх покинути, охоронець попросив його написати якісь мудрі настанови. Тоді Лао-цзи і склав трактат із п’яти тисяч слів — єдиний текст мудреця, що залишився для нащадків. Це добре відомий сьогодні класичний канон «Дао де цзін» (можна перекласти як «Канон про Шлях і Мораль»).
У цьому творі він зазначив, що нещастя може бути передумовою до удачі, а щастя може містити в собі елементи невдачі. Іншими словами, хороші і погані речі взаємозамінні. У певних умовах, удача може перетворитися на нещастя, і навпаки.
Лао Цзи. Ілюстрація: Ліза Воронін
Його основною політичною ідеєю була доктрина про управління за допомогою недіяння, тобто управляти державою потрібно в згоді з законами природи. А досягнення можуть здійснюватися і шляхом невтручання.
Лао-цзи говорив, що з розвитком людської цивілізації люди стали все сильніше гнатися за славою і прибутками і згодом втратили свою початкову природу. Нестача доброти, вірності, праведності, синівської шанобливості призвела до того, що погіршилися суспільна мораль. Якби всі могли бути добрими один до одного, і урядові чиновники були б порядними та чесними, то мораль стала б частиною повсякденного життя, і не було б ніякої необхідності постійно нагадувати про неї.
Лао-цзи проповідував Дао в важкий час, щоб допомогти людям повернутися до своїх витоків. Використовуючи всього 5000 слів, філософ доносив до людей сенс Дао, його зв’язок із будовою всього Всесвіту, розповідав про походження всіх речей. Він також піднімав питання про те, як бути людиною і як повернутися до витоку, до своєї істинної сутності. Його канони мали на меті вказати шлях якраз до цієї кінцевої мети.
