Торгівля дітьми — це прибутковий бізнес у Китаї: немовлят можна продати іноземним покупцям за значні гроші — 22 тис. американських доларів. У деяких випадках посадовці контрольних служб конфіскують дитину, що народилась усупереч правилу «одна дитина в сім’ї», і продають її закордонним покупцям.
#img_left#Міжнародний фонд допомоги дітям (International Children’s Relief Fund — ICRF) — одна з великих організацій, яка допомагає іноземним громадянам всиновлювати китайських дітей. На чолі цієї організації стоять ті ж самі люди, що керують іншою подібною недержавною організацією — Організація втілення дитячих надій (Children’s Hope Relief Foundation — CHRF). Ця організація повинна піклуватися про дітей-сиріт, дітей із вродженими вадами та тих, що загубилися, говориться у дослідженні газети Женьмінь жибао.
CHRF здійснює свою діяльність у КНР з 1992 року. Невідомо, коли ICRF і CHRF почали перемежовувати свою діяльність. Згідно з даними Женьмінь жибао, CHRF піклується про дітей з вродженими вадами, переконуючи батьків дитини відмовитися від батьківства. Потім дитину передають до ICRF для всиновлення. Наостанок іноземці із задоволенням купують дитину.
Женьмінь жибао вказує, що агент ICRF у КНР Чжан Вень причетний до CHRF. Його щорічний прибуток від послуг з всиновлення становить 1 млн юанів (приблизно $157 тис.). Згідно з законами КНР, CHRF не має прав надавати послугами всиновлення, але Чжан зумів налагодить бізнес, сидячи на двох стільцях одночасно.
Вперше дозвіл на всиновлення китайської дитини іноземцем був отриманий у 1985 році. У 1992 році цей процес узаконили. З того часу Китай постійно постачає дітей до західних країн для всиновлення. 120 тис. китайських дітей всиновили іноземні сім’ї станом на кінець 2010 року, серед яких 4 тис. через ICRF.
На офіційному сайті ICRF (китайською мовою, англомовна частина сайту вже не працює) вказано, що ціна послуг всиновлення китайської дитини для американських громадян становить 175 тис. юанів (приблизно $27 тис.) Сюди входить сума розміром близько $21,5 тис., яка йде на реєстрацію, отримання відбитків пальців, дослідження стану дитини, адміністративні витрати та інші.
Для американців це виходить дешевше, ніж всиновлення дитини у США. Американські сім’ї всиновили 3401 китайську дитину у 2010 році, що становить четверту частину від загального числа всиновлених дітей, якщо вірити офіційній статистиці.
Дітей передають на всиновлення в основному у двох випадках. Перший — це коли діти хворі на церебральний параліч і батьки не в змозі заплатити за лікування. Тоді вони відмовляються від батьківських прав і віддають дитину для всиновлення. Другий — це, коли діти загубилися.
Відповідно до законів КНР про всиновлення, якщо загублену дитину ніхто не забрав упродовж 60 днів після офіційного анонсу Міністерства внутрішніх справ, то таку дитину вважають загубленою.
Китайський центр у справах всиновлення почав свою роботу в 1996 році при Міністерстві внутрішніх справ. З того часу це міністерство несе відповідальність за реєстрацію загублених дітей, їхнє всиновлення іноземними громадянами, а також за лазівки та порушення в роботі системи.
Місцева влада повіту Чженьюань провінції Гуйчжоу конфісковувала немовлят-дівчаток, що народилися всупереч правила «одна дитина в сім’ї», і примусово відправила немовлят у дитячі будинки. Потім цих дівчаток по ціні $3 тис. за кожну продали іноземним громадянам. Про це у липні 2009 році писала газета Женьмінь жибао.
Майже 80 немовлят з повіту Чженьюань у такий спосіб потрапили в американські та європейські сім’ї у період з 2001 року.
Деякі установи соціального забезпечення у провінціях Фуцзянь і Гуандун також користувалися правилом однієї дитини, щоб постачати дітей для усиновлення, писала 8 червня газета Пекінські новини (Beijing News).
Оригінал англійською:
