З першого жовтня вступив у дію новий закон КНР про захист державних таємниць. Деякі формулювання закону написані ще більш розмито, ніж раніше. На думку аналітиків, це надасть комуністичній владі більш широке поле для цензури і контролю інформації.
#img_left#Сам закон про державні таємниці Китайської Народної Республіки вперше з’явився в травні 1989 року. Нині в нього були внесені поправки, згідно з якими вимоги до громадян значно підвищилися, як і підвищилася розмитість формулювань, відзначають адвокати.
Наприклад, раніше закон забороняв через особисте листування «розголошувати» державні таємниці, а в новій версії йдеться, що в особистому листуванні заборонено «зачіпати» державні таємниці.
На думку аналітиків, нове формулювання необмежено розширює область поняття «державної таємниці» і може довільно використовуватися владою.
Новий закон також посилює цензуру в Інтернеті. Крім цього він розміщений на сайті уряду в розділі, де не збираються зауваження і думки людей, а сам процес прийняття цих поправок був здійснений таємно від народу.
Одна з редакторів гонконзького журналу Open Magazine Цай Юнмей вважає, що новий закон про державні секрети фактично вимагає від віртуальних ЗМІ, а також Інтернет-компаній здійснювати контроль і цензуру дій Інтернет-користувачів і насаджує «культуру доносів».
«У континентальному Китаї доноси завжди були звичайною справою, зараз для компартії все складніше втримати ідеологічний контроль над людьми. Вона намагається утриматися при владі за допомогою розвитку економіки, техніки і т.п. Отже, чиновники тепер намагаються стимулювати людей, які користуються Інтернетом, доносити один на одного», – говорить Цай.
Китайський адвокат Мо Шабін вважає, що сам закон про державні таємниці, а також те, як його застосовують на практиці органи юстиції, йде в розріз з правом громадян знати правду.
«Наприклад, влада звинуватила в розголошуванні державної таємниці Чжао Яна за матеріал для американської газети New York Times про те, що Цзянь Цземінь пішов на пенсію. Чжао є офіційним кореспондентом цієї газети. По цій статті влада також звинуватила Ши Тао, який повідомив закордонним ЗМІ зміст наказу відділу пропаганди компартії китайським ЗМІ, в якому останнім заборонялося повідомляти інформацію про повстання студентів в 1989 році, про Фалуньгун, про народні масові протести і т.д. Все це насправді не може вважатися державною таємницею, а відноситься до інформації, про яку обов’язково повинні знати громадяни», – пояснює адвокат.
Ніби відгукнувшись на цю політику влади, нещодавно на одному з відомих китайських Інтернет-форумів генеральний директор найбільшого в КНР оператора мобільного зв’язку China Mobile Ван Цзяньчжоу повідомив, що їхня компанія легко може отримати особисті дані всіх користувачів їх послуг, а також дізнатися про їх місце знаходження і надати цю інформацію органам безпеки якщо вони того зажадають.
Число користувачів цього оператора стільникового зв’язку в КНР складає більше 300 млн. чоловік і кожен місяць воно збільшується на 60 тисяч.
Відомий економіст, головний редактор американського журналу, що видається китайською «Дослідження сучасного Китаю», доктор наук Чен Сяонун зазначив, що китайська влада ніколи не давала чіткого визначення, що ж у КНР вважається державною таємницею.
«Китайська влада ніколи не пояснювали конкретно, що може називатися державною таємницею і при звинуваченні когось ніколи не говорили яка саме державна таємниця була розголошена. У китайському суспільстві уряд втручається абсолютно в усе, одночасно із цим він стоїть над законами і може маніпулювати ними у відповідності зі своїми намірами», – говорить Чен.
Китайський аналітик Лі Хункуан вважає, що цей новий закон допоможе владі КНР узаконити цензуру Інтернету, яку вони здійснюють і закрити рот США та іншим західним країнам, сказавши, що діють суворо у відповідності до законів країни і що в Китаї існує верховенство закону.
«Насправді для контролю інформації компартії Китаю не потрібні жодні закони. Закони ніколи не були перешкодою для правлячого режиму. Всі ці методи, які використовує влада, завдають шкоди не тільки правозахисникам, але фактично і всьому китайському народу», – упевнений Лі.
