Я виріс в Південному Китаї, де рибна юшка вважається делікатесом. У нас була багатодітна сім’я, і ми не могли дозволити собі часто їсти юшку. Крім великих свят, таких, як Новий рік, юшка перепадала нам тільки в під час хвороби. Нам давали її, як ласощі.
Хоча я був наймолодшою дитиною, мій старший брат був улюбленцем нашої бабусі. Час від часу він хворів, і тоді бабуся готувала йому юшку. Іноді, поївши юшки, він ставав піднесеним, як ніби він випив китайські трав’яні ліки. Але, коли він їв юшку іншим разом, в його очах читалося задоволення.
У мене було прекрасне здоров’я, і мені ніколи не перепадало щастя покуштувати рибного супу. Я почав заздрити і твердо вирішив спеціально захворіти. Я дуже старався захворіти, але єдиним, чого я зміг домогтися, була нежить.
Застуда Фен-Хань
Після довгих спроб я, нарешті, захворів вельми серйозною застудою. Бабуся приготувала миску гарячої, ароматної, чудової юшки. Однак, як тільки я понюхав суп, мене почало нудити.
Побачивши це, брат сказав: "Якщо тобі дійсно важко це їсти, можеш віддати мені." Але я не хотів так просто віддати суп, адже я захворів саме заради нього. Тому я намагався з усіх сил з’їсти хоч трохи. Але коли я знову понюхав юшку, мене знову почало нудити. Я дійсно не зміг її з’їсти. Мені довелося віддати миску і дивитися, як мій брат із задоволенням поїдає її.
Увечері мама, а вона була лікарем китайської медицини, прийшла додому. Тоді я запитав її: "Від якої застуди втрачається апетит, а від якої – ні? Чому мій брат, коли хворіє, може їсти й пити, а мені не хочеться ні їсти, ні пити?" Мама лише глянула на мене і все зрозуміла. Вона сказала: "Ти хотів захворіти спеціально, тому заробив застуду Фен-Хань, яка викликає дискомфорт у шлунку, біль у тілі та втрату апетиту».
Традиційна китайська медицина розрізняє два типи застуди: Фен-Ре – простуда гарячого вітру та Фен-Хань – простуда холодного вітру.
Потім мама продовжила: «Випий побільше гарячої води, і після гарного відпочинку ти будеш в повному порядку». Вона говорила з ніжністю, але я все одно думав, що до мене поставилися не дуже справедливо. Чому дають юшку хворим дітям, якщо іноді це не підходить їм?
Одужавши, я помітив, що мама стала частіше виставляти на обідній стіл юшку. Але кожного разу, з’їдаючи цей суп, я згадував про свій вчинок. Це дав мені глибокий урок: "Чим більше людина чогось хоче, тим менш імовірно, що вона це отримає. І може бути, придбане не доставить їй радості".
«Абрикосовий ліс» в китайській культурі – термін, що позначає медичне співтовариство. Лікарі часто називають себе «людьми абрикосового лісу». Докладніше можна дізнатися в статті: «Походження вислову «Абрикосовий ліс»».
