Ні для кого не секрет, що причина всіх комплексів і проблем дорослої людини криється в глибокому дитинстві. Психологи стверджують, що «винні» у цьому так звані негласні батьківські установки або директиви, які дитина буквально вбирає з раннього дитинства.
#img_left#Батьки рідко замислюються над тим, що фрази або слова, які вони вживають у спілкуванні з дитиною, формують певну приховану психологічну установку. Особливо це має значення в ранньому дитинстві, коли маленька дитина, у віці до 5 років, сприймає все сказане на рівні підсвідомості.
Багато хто не раз чув від батьків такі фрази, як «Горенько ти моє», «Ти погана дівчинка», «У всіх діти як діти, а в мене …» Дитина старше п’яти років просто пропустить їх повз вуха, не зверне на них уваги. Малюк ж неусвідомлено сприймає їх на емоційному рівні, вловлюючи незадоволені інтонації, і ці фрази йдуть у підсвідомість, формуючи в нього почуття вини. Маленька дитина ще не вміє ставитися критично до слів дорослих і просто вбирає їх. Якщо подібні фрази вживаються часто, то вони закріплюють цю неусвідомлену установку.
Виховуючи своїх дітей, люблячі батьки хочуть бачити їх добрими та слухняними, тому часто вживають такі слова та фрази, як: «Хороший хлопець повинен бути таким-то …», або «Мама розсердиться, якщо ти не будеш слухатися …» У цих фразах міститься прихований наказ і можливе покарання за невиконання. При частому повторенні подібних слів у дитини формується установка – щоб заслужити любов, не можна не послухатися.
Деякі мами в виховних цілях розповідають дітям про важкі пологи, хвилюваннях і страхи за життя дитини, про те, чим їй довелося знехтувати заради улюбленою дитини. При цьому вони не здогадуються, що результатом такої розмови може бути прихована установка на навіювання дитині почуття провини за своє народження та життя, підсвідомого відчуття перешкоди чи глибокого почуття обов’язку перед батьками. Якщо така установка постійно підкріплюється, то згодом, в підлітковому періоді, ця програма може перерости в програму саморуйнування, стати причиною алкоголізму або наркоманії. Деякі діти починають себе погано вести, спеціально провокуючи покарання. Набагато простіше відчувати себе винуватим за якусь провину, ніж незрозуміло за що. У дорослому віці людина з глибоким підсвідомим почуттям провини відчуває себе слабкою, непотрібною, не вірить у власні сили, постійно прагне довести самій собі власну значущість.
Інша, не менш небезпечна директива може сформуватися в тому випадку, якщо дитині часто нагадують про те, що їй час подорослішати, що вона старша та не може дозволити собі бути маленькою. У цьому випадку в дитини неусвідомлено пригнічуються всі дитячі бажання, свобода мислення, творчі здібності, так як вони розвиваються саме в дитячому віці. Дитинство дає заряд енергії на все життя, позбавлені ж цього заряду навряд чи зможуть відчути життя в усіх його барвах.
#img_right#Прагнучи створити для своєї дитини благополучне життя, захистити її від неприємностей і розчарувань, багато матерів повчають своїх дітей такими фразами, як: «Не думай про погане», «Викинь з голови». Це позбавляє дитину можливості навчитися думати над проблемою, переживати її, переробляти в своїй свідомості. Подорослішавши, така людина переживає почуття розгубленості, їй важко приймати самостійні рішення, вона часто здійснює необдумані вчинки.
Фрази, спрямовані на заборону будь-яких емоцій, типу: «Як не соромно боятися чогось», «Не можна ображатися на когось», «Ти не повинен плакати» тощо – заганяють всередину ці емоції, роблять їх забороненими, згодом вони можуть вилитися на когось іншого або трансформуватися в захворювання. Якщо в дитини є можливість переживати гнів, страх, радість, навчитися керувати ними, то в майбутньому така людина адекватно поводиться в будь-якій ситуації, вміє контролювати свої емоції та не дозволяє їм вилитися на інших.
Важко точно сказати, чи можна виховати дитину, «не виховуючи» її. У всьому є своя межа. Але якщо людина усвідомлює власні проблеми, розуміє їх, шукає причини всередині себе, то й дітей своїх вона виховає мислячими. Аби вистачило розуміння, терпіння та сердечності.
