Якщо Всесвіт, як ми вважаємо, постійно розширюється, то він, врешті-решт, має повторити себе. Так вважає і його група з Університету Стенфорд в Каліфорнії, згідно з повідомленням журналу .
Яка ж імовірність того, що така подія приведе до утворення світів, подібних до нашого? На думку вчених, вірогідність цього надзвичайно мала, десь між “мізерно малою і нульовою”.
Тому, кажуть дослідники, існують два варіанти: або простір не прискорюється, як ми вважаємо, або працює ще не відкритий принцип фізики. Цей принцип повинен пояснити, що відбувається на первинних стадіях, котрі призводять до утворення Всесвіту, подібному до нашого.
Дослідницька група Сусскінда дійшла висновку, що щось вплинуло на процес створення нашого Всесвіту, якийсь “невідомий агент”, який втрутився в процес створення нашого Всесвіту за поки невідомих нам причин.
Однак прихильникам теорії Створення космосу треба почекати стрибати від радості. У вашій теорії є упущення. Проблема полягає в тому, що процес розширення Всесвіту прискорюється. Найбільш популярне пояснення цього факту полягає в тому, що існує космологічна константа – відштовхувальна сила, або темна матерія, протилежна гравітації.
Якщо це дійсно так, то інші галактики, в кінцевому рахунку, зникнуть у результаті дуже швидкого віддалення від нас зі швидкістю більшою, ніж швидкість світла. Як тільки це відбудеться, тоді те, що буде відбуватися в тих частинах галактики, вже не зможе впливати на наш світ. Планети стануть окремими об’єктами, розділеними кордоном, який називається обрієм de Sitter.
Це означає, що Всесвіт буде фрагментуватися у віртуальну піну бульбашок, відокремлених одна від одної обрієм de Sitter, в дійсності створюючи простір de Sitter. Кожна з бульбашок, ізольована від інших, в кінцевому рахунку, перетвориться в те, що дослідники називають “м’якою безжиттєвою однорідністю”. Як тільки це станеться, то наша історія, як ми вважаємо, на цьому закінчиться.
Однак, згідно із законами термодинаміки, це може і не відбутися, кажуть Сусскінд і його колеги. Якщо чекати досить довго, то все, що може статися, – станеться. Якщо чекати нескінченно довго, то, як вони кажуть, крапля чорнила, розчинена в склянці води, врешті-решт, збере свої молекули і знову перетвориться на краплину. Звичайно, чекати доведеться нескінченно довго, але теоретично це може статися.
Однаково можливо, що Всесвіт, який змушений перетворитися на de Sitter простір в результаті дії темної матерії, повернеться до чогось, що нагадує її первісний стан. В результаті цього почнеться нова космічна історія, яка почне розвиватися, включаючи появу життя і все те, що, як ми віримо, відбулося після цього.
Яка вірогідність того, що описане нами відтворення космосу реально відбудеться? Шанси нижче, ніж “надзвичайно низькі”.
Космологи мають своє пояснення на цей рахунок. Воно називається антропний принцип, згідно з яким, незалежно від того, наскільки реальним здається Всесвіт, сам факт, що ми знаходимося тут і ставимо питання про його походження, дозволяє цей парадокс. Якби справа була б інакша, кажуть вони, тоді життя не існувало б і ніхто ніколи не ставив би таке запитання.
Дослідження, проведене групою Сусскінда, показує, що антропний принцип не працює в цьому випадку, тому що величезна кількість Всесвітів передбачає, що життя в кожному з них може бути зовсім відмінним від нашого.
Утворення усіх жилих Всесвітів також може відбутися тільки в результаті “статистичного дива”.
Навіть якщо б “щось” створило спеціальні умови для утворення нашого Всесвіту, ці специфічні умови характерні для створення тільки нашого Всесвіту.
Майбутні події приведуть до абсолютно інших результатів. Якщо це так, тоді єдиний висновок, до якого ми приходимо, полягає в тому, що ми знаходимося на першому оберті розвитку цього майстерно створеного Всесвіту. Це виглядає занадто схожим на “спеціальні молитви”, згідно з дослідниками, які дали інтерв’ю журналу Nature.
Отже, на закінчення, чи існує насправді космологічна константа? Або ми поки що не розуміємо чогось фундаментального?
