Хворі, яким надає перевагу медичний персонал, отримують краще обслуговування незалежно від їх статі, віку або сімейного стану.
#img_left#25 листопада в ізраїльській лікарні "Шива" відбулася конференція, присвячена темі ставлення медичного персоналу до хворих, де були представлені різні дослідження, пов’язані з цією темою. В результаті досліджень виявився наступний логічний ланцюжок: пацієнт, охарактеризований як невідповідний критеріям медперсоналу, отримує гірше обслуговування, в результаті система охорони здоров’я витрачає більше ресурсів на його лікування і внаслідок цього, звичайне цивільне населення платить більше, щоб субсидувати цю неефективну систему.
У лекції лікаря Аміра Грінберга, який займається збором і обробкою інформації в лікарні «Шива», були наведені дані, що відображають несправедливість у системі охорони здоров’я та оцінки, наданій хворому що впливає на якість обслуговування. Згідно з результатами обстеження, медичний персонал видає нам оцінку на підсвідомому рівні й розділяє нас на різні категорії: неприємні хворі, звичайні хворі й приємні. Це сортування безпосередньо впливає на якість медичного обслуговування, яке отримує хворий.
У своєму дослідженні лікар Грінберг встановив, що "неприємні" хворі отримують гірше обслуговування, ніж інші. Це проявляється у великих ускладненнях під час операцій, ніж у інших груп хворих, інколи їм доводиться пройти повторні операції, що рідще відбувається в інших групах, під час операцій вони отримують більше донорської крові. Окрім цього, під час відновлення, після операції, у цих хворих відмічено більше випадків появи пролежнів, ніж у інших. Увага до них з боку медсестер, як під час вступу в лікарню, так і при виписці з лікарні, була на нижчому рівні.
"Неприємні" хворі повинні були залишатися в лікарні на довший термін, ніж інша група хворих.
Хто саме входить до групи "неприємних" хворих
У дослідженні під "неприємним" хворим маються на увазі наступні особи: людина, яка хворіє на заразливе захворювання, або захворювання, що виявляється в зовнішньому вигляді в неприємній формі; хворий з неохайною зовнішністю; хворий, який був госпіталізований впродовж довгого часу; хворий з психіатричною проблемою; люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; робітники – емігранти. А також хворі, поведінка яких є неадекватною, вони охарактеризовані як "агресивний хворий", "хворий, що заважає", людина, яка хворіє на захворювання, що лякає персонал, або хворий, що не контролює свої випорожнення.
Наприклад, літня жінка з поганим станом здоров’я, яка прийшла на операцію, отримала гірший догляд, ніж молода людина, що прийшла на ту ж операцію. У багатьох випадках літня жінка пройде декілька повторних операцій, страждатиме від різних запальних процесів. І час її госпіталізації буде тривалішим, ніж у молодої людини. Смертність у таких літніх людей при госпіталізації набагато вища. Незважаючи на те, що логічніше було б надати більше уваги літній жінці, ніж молодій людині, схильність до ускладнень після операції якої значно менша, ніж у літньої жінки.
«Хворий отримує оцінку ще в приймальній палаті», пояснює лікар Грінберг, «медперсонал не любить, коли йому говорять про прибуття у відділення молодої людини, а прибуває літня». Окрім цього, лікар Грінберг додає, що не завжди медична діагностика є параметром для прийняття хворого у відділення, «інколи хворого не приймуть у відділення доти, доки його не огляне завідувач відділення». Лікар Грінберг вважає, що «медичний персонал часто має негативне ставлення до хворого ще до того, як він відкрив рота, і якщо до цього додати знаходження заклопотаних членів його родини, то про позитивне ставлення вже не може бути й мови, все це відбувається ще лише на стадії приймальної палати. Коли медсестри і лікар почнуть говорити між собою про пацієнта, вони відразу ж охарактеризують його як "проблематичного", ця характеристика перейде так само і до медперсоналу, який ще навіть не зустрів хворого. Ці бесіди відбуваються в неформальній обстановці за чашкою чаю в кімнаті медсестер.
З дослідження видно, що існують гідні переваги хворі: хворі, що вміють спокійно переносити страждання; хворі, що є предметом медичного дослідження, про лікування яких можна видати статтю; хворі з гарним настроєм; хворі, які адекватно сприймають свій стан; хворі, які не морочать голову персоналу. Лікарі схильні до видачі оцінок більше, ніж медсестри, серед них чоловіки роблять це більше, ніж жінки. І чим більш освіченим буде лікар, тим більше він оцінює. 8.5 % хворих отримують таку оцінку і вона не пов’язана ні з віком хворого, ні з його освітою, ні з сімейним станом.
Лікар Дані Сімон, завідувач травматологічним відділенням в медичному центрі Шива, висловив у своїй статті наступну думку: «17 % помилок під час діагностики, неправильних висновків, помилок при лікуванні походять від завчасних висновків. При первинному обстеженні інформація буде менш точною через вплив другорядних чинників, таких як запах тіла або запах алкоголю, що йде від пацієнта».
Лікар Амірам Шраель, психіатр, відзначив наскільки є важливим те, що така лекція прозвучала на цій конференції. Він вважає, що слід сприяти дослідженням у цій сфері, і чим більше ця тема буде відкритою для медичного персоналу, тим легше буде зробити вибір у бік раціональної характеристики, ніж автоматичної емоційної реакції. Лікар Шраель пояснює, що не може бути й мови про цензуру відчуттів лікаря або пацієнта, мова про те, що існує вибір різних реакцій при виникненні емоцій, і що існує можливість контролювати їх на раціональному рівні. Також, він додає: "Я дуже радий, що такі дослідження почали виходити на світло, і це допоможе як пацієнтам, так і лікарям, а також процесу лікування, сприяти усвідомленню важливості взаємин, що існують між лікарем і пацієнтом".
Негора Шомлі. Велика Епоха
