#img_left_nostream#Недаремно говорять: нове – це добре забуте старе. Ось і зараз вчені з’ясували, що хліб грубого помелу виключно позитивно впливає на здоров’я. Спрадавна хліб вважали дарунком неба, а знамениті селянські закваски збагачували організм органічними кислотами, вітамінами, мінеральними речовинами, ферментами, клітковиною, пектиновими речовинами та біостимуляторами.
Це нещодавно підтвердили дослідження вчених з Гарварду, США. Крім того, що цільний хліб взагалі корисний, експерти, зокрема, з’ясували, що особливо ефективно продукти з цільного зерна допомагають людям з високим кров’яним тиском.
Хоча дослідження і проводилося серед чоловіків, дані інших робіт свідчать про те, що результати правильні також і щодо жінок. Дослідження було опубліковане у вересневому випуску журналу American Journal of Clinical Nutrition.
"Додавання в збалансований раціон харчування продуктів з цільного зерна сприяє поліпшенню здоров’я серцево-судинної системи", – заявив у своєму звіті автор нового дослідження, доктор Алан Флінт (Alan J. Flint). Всього в роботі взяло участь 31000 чоловіків.
В процесі довгострокового експерименту за ними велося спостереження протягом 18 років. У результаті аналізу вчені дійшли висновку, що ті випробовувані, які споживали більш за все цільнозернових продуктів, на 19% рідше мали гіпертензію порівняно з чоловіками, які майже не їли продуктів з цільного зерна. До того ж, в тих, хто споживав висівки, ризик появи високого кров’яного тиску підвищувався на 15%.
Тим часом відомо, що до цього часу в глухих селах збереглися рецепти приготування хліба без сучасних дріжджів. Випічка хліба в народній кухні була своєрідним ритуалом. Секрет його приготування передавався з покоління в покоління. Практично кожна родина мала свій рецепт.
Готували хліб приблизно один раз на тиждень на різних заквасках: житніх, вівсяних. Хоча хліб виходив грубішим, але використання неочищеної житньої муки сприяло збереженню в ньому всіх корисних речовин, які містяться в злаках. При випічці в печі хліб набував незабутнього смаку й аромату. Такий хліб не зачерствіє і не запліснявіє навіть через рік.
Нагадаємо, зараз хліб печуть інакше. Для цього використовують не природні закваски, а вигадані людиною термофільні дріжджі – сахароміцети. Технологія їх приготування – жахлива, антиприродна. Виробництво пекарних дріжджів засноване на розмноженні їх в рідкому живильному середовищі.
Сучасні дієтологи всього світу давно вже забили на сполох. Адже пишний дріжджовий хліб, приготований з високоякісної пшеничної муки, все частіше стає персоною нон грата. Експерти стверджують, що сучасній людині з її малорухливим способом життя і дуже калорійним харчуванням необхідний інший хліб – грубий, бездріжджовий, багатий на харчові волокна, вітаміни і мінеральні речовини, без цукру і жирів.
Вже вкотре давнина має рацію. Національні системи харчування складалися впродовж багатьох століть шляхом жорсткого відбору продуктів харчування, корисних для організму.
Адже дріжжі-сахароміцети (термофільні дріжджі), різновиди яких використовуються в спиртній промисловості, пивоварінні та при випічці хлібу, в природі не зустрічаються. Сахароміцети, на жаль, є стійкішими, ніж тканинні клітини. Вони не руйнуються ні в процесі приготування, ні слиною в організмі людини.
Термофільні дріжджі розмножуються в організмі в геометричній прогресії і дозволяють патогенній мікрофлорі активно жити і розмножуватися, пригноблюючи нормальну мікрофлору, завдяки якій в кишечнику можуть вироблятися при правильному харчуванні і вітаміни групи В, і незамінні амінокислоти. Грубим чином порушується дія всіх органів травлення: шлунка, підшлункової залози, жовчного міхура, печінки, кишечника.
Вживання в їжу продуктів, приготованих на основі термофільних дріжджів, сприяє утворенню згустків піску, а потім і каменів в жовчному міхурі, печінці, підшлунковій залозі, утворенню запорів і пухлин. Ще одне серйозне захворювання – ацидоз, порушення кислотно-лужного балансу. І, нарешті, анатомічні порушення – через порушення діяльності діафрагми. Все це веде до наростання проблем зі здоров’ям і до подальшого зниження імунітету.
Гідний уваги досвід французького вченого Етьєна Вольфа. Він протягом 37 місяців культивував злоякісну пухлину в пробірці з розчином, в якому знаходився екстракт ферментуючих дріжджів. В цей же час 16 місяців культивувалася в таких же умовах, поза зв’язком з живою тканиною, пухлина кишечника.
В результаті експерименту з’ясувалося, що в такому розчині розмір пухлини подвоювався і потроювався протягом одного тижня. Але як тільки з розчину видалявся екстракт, пухлина гинула. Звідси був зроблений висновок, що в екстракті дріжджів міститься речовина, стимулююча ріст ракових пухлин.
