У річницю початку переслідування послідовників Фалуньгун у Китаї — 20 липня – голова Міжнародної Амністії в Україні Наталія Дульнєва розповіла про те, як переслідують послідовників Фалуньгун у Китаї і чому світова спільнота досі не може це припинити.
#img_left#– 10 років компартія Китаю переслідує послідовників Фалуньгун, як ви це прокоментуєте?
– У Китаї жорстоко придушуються виступи різних груп і людей, що будь-яким чином проявляють свою ідентичність, критикують дії уряду або виступають за права людини. Це робиться за допомогою незаконних арештів, контролю над усіма засобами масової інформації тощо. На наш погляд, це страх перед будь-якими переконаннями, що не підконтрольні уряду Китаю.
– Чи відомо Вам, у чому виражаються ці репресії?
– Звісно. Це незаконні арешти, тортури, ухвалення смертних вироків, ув’язнення, несправедливі суди без надання будь-яких гарантій судочинства згідно міжнародних норм. Також позбавлення волі не через в’язниці, а через так зване перевиховання роботою в концтаборі (лаогай). Я знаю, що багато послідовників Фалуньгун перебувають там.
– Чому репресії досі тривають?
– З точки зору Міжнародної Амністії, це відбувається через подвійні стандарти демократичних країн, котрі кажуть, що вони виступають на захист прав людини. Ці країни підписують всілякі договори, зокрема, всі пакти, що стосуються захисту прав людини, серед них і пакти про громадянські, політичні та економічні права. Вони підписані майже всіма урядами світу, принаймні так званими «багатими країнами». Ці пакти зобов’язали уряди різних країн захищати права людини не тільки в себе вдома, але і за кордоном. «Права людини не мають кордонів» — це головне гасло правозахисників. Проте уряди цих зобов’язань і декларацій про дотримання прав людини не виконують і роблять це, очевидно, з чисто економічних міркувань. Китай є світовим ринком збуту і продажу будь-якої продукції або ринком дешевої робочої сили. Тому вони вважають за краще закривати очі на такі речі з міркувань економічної вигоди. Це дуже недалекоглядно, тому що в результаті їм надходять неякісні товари, і вони мають проблеми.
– Чи здійснює в Україні китайське посольство який-небудь вплив на тих, хто говорить про правопорушення в КНР?
– У нас вільних ЗМІ, грубо кажучи, немає. Часто я помічаю, що ЗМІ публікують ту інформацію, яку їм рекомендує спонсор, а що стосується серйознішої інформації про тиск на виконавчі органи влади — то це страшніше. Тому що я бачила листи, які поширювалися Міністерством освіти України [з подачі посольства КНР – прим., ред.] кілька років тому щодо того, щоб у школах уважно стежили, чи не поширюється там «єретичне вчення Фалуньгун». Це формулювання мене вразило, таке відчуття, що ми живемо в Середньовіччі.
– Чи може зробити що-небудь пересічний громадянин, аби припинити переслідування в Китаї?
– Для цього потрібно, щоб в Україні усвідомили небезпеку таких ситуацій, усвідомили небезпеку релігійних переслідувань в іншій країні і спробували вплинути на уряд України, аби він висував певні умови китайському урядові при укладанні різноманітних договорів. Я сподіваюся, що уряд України укладає взаємовигідні договори. Китаю теж вигідно з Україною домовлятися. І якби ці умови стояли як вимоги, наприклад, як інколи це робить Великобританія або Франція при укладанні договорів з Китаєм: ось ми з вами укладаємо те-то і те-то, а ви, будь ласка, звільніть таких-то і таких-то, — було б, принаймні, ясно видно.
Я знаю що, наприклад, за допомогою наших різних звернень, які ми збирали в усьому світі, у тому числі і в Україні, була звільнена така відома діячка, як уйгурка Ребія Кадір. Її зараз звинувачують у тому, що нібито вона підбурює до заворушень у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі. Слава Богу, нам удалося її витягнути з лаогаю (концтабору) до того, як усе це почалося, і тепер вона живе у США.
– Що б Ви побажали китайським послідовникам Фалуньгун, які зараз переживають це переслідування?
– Якомога більше передавати інформацію за кордон, якщо це вдасться. Я розумію, що це дуже важко. Ось зараз Міжнародна Амністія в Україні працює над справою послідовника Фалуньгун Бу Дунвея. Я знаю, що він з 2006 року ув’язнений, і ми докладаємо зусиль, аби поліпшити його становище і взагалі його звільнити. Власне кажучи, це один з тих, хто стоїть у нас на контролі. Ми хотіли б, щоб такої інформації з’являлося більше, аби не лише Фалуньгун поширював цю інформацію, але щоб й інші організації теж це робили.
– Що можуть зробити люди за кордоном, які хочуть припинити репресії?
– Я вважаю, що люди повинні здійснювати вплив на свої уряди, вони повинні зажадати виконання зобов’язань з дотримання прав людини і припинення релігійних переслідувань. Врешті-решт, релігійні переслідування — це те, з чого почалася боротьба за права людини. Свобода совісті була одним з головних гасел, з яким ще в 16 столітті гуманісти почали виступати і формувати сучасну парадигму. Я прекрасно пам’ятаю знамениту фразу Себастьяна Кастеліо: «Убити людину — не означає захистити релігію, це означає лише вбити людину». Те ж саме можна сказати і про те, коли її кидають до в’язниці.
За матеріалами NTD
