За його словами, китайська економіка не така сильна, як прийнято вважати. «Економічні реформи, що відбуваються в Китаї, або економічні зміни, існують, перш за все, не для економічного зростання, а для збереження політичної влади, — вважає Джон Лі. — Один з найбільших ризиків полягає в тому, що компартія прагне зберегти свою владу і контроль над економікою, заради чого мало ефективно витрачає дуже багато ресурсів. І цей ризик дуже великий, тому що 78% ресурсів країни було використано на неефективних підприємствах. Таким чином, цей ризик має не лише економічний, але й соціальний характер».
Коментуючи думку про те, що Китай виведе світ з економічної кризи, Джон Лі заявив, що Китай не може стати основною рушійною силою світової економіки. «Ми маємо уникати вважати Китай за рятівника світової економіки, — сказав він. — Зрозуміло, що китайські керівники заклопотані зростанням своєї економіки, але Пекін не буде думати про порятунок світової економіки. Якоюсь мірою китайська економіка залишається закритою, хоча обсяг експорту дуже великої. Вважаю, що ми не повинні розглядати Китай як основну рушійну силу майбутньої світової економіки».
Він також відзначив, що на сьогодні в Китаї неефективно використовується капітал і витрачається занадто велика кількість ресурсів, налічується 200 млн безробітних, старіюче населення, 45 млн різного виду чиновників, люди не мають купівельну спроможність тощо. Все це є смертоносними проблемами китайської економіки.
Економіст заявив, що в 2006 році сума прострочених кредитів становила 900 млрд. Якщо така тенденція триватиме, китайська економіка неодмінно зіткнеться з проблемою виснаження капіталу. Коли грошові ресурси будуть виснажені, економіка припинить зростати, що стане страшним ударом по владі китайської компартії (КПК), тому що економічний розвиток є єдиним підтвердженням легітимності влади КПК.
Джон Лі заявив, що нинішня економічна криза робить політичні реформи ще більш важко здійсненими. Китай став однією з найбільш несправедливих країн світу. За останні десять років доходи 400 млн чоловік зменшилися; принаймні 100 млн чоловік не має можливості користуватися плодами економічного розвитку. Кількість посадових осіб у 1990 році збільшилася вдвічі порівняно з 1980 роком. Джон Лі також підкреслив, що деякі економісти дійшли висновку, що китайська економіка здається сильною, тому що враховуються лише недостовірні офіційні цифри ВВП і не враховується, як ці показники отримані. Зростання ВВП значною мірою залежить від інвестицій в основний капітал, темп зростання яких становить 25 — 30% на рік. Щоб заробити 1 юань, потрібно витратити 6 юанів.
Доктор Джон Лі є дослідником Незалежного науково-дослідного центру Австралії, виконавчим директором науково-дослідної установи L21 в Сіднеї.
