18 лютого, під час останнього етапу Кубка світу з санного виді спорту, який проходив у Латвії, журналістові «Великої Епохи» вдалося поспілкуватися з Мартиньшом Рубенісом.
#img_left#На завершальному етапі, який проходив в м. Сігулда на трасі протяжністю 1200 м, він показав другий результат, поступившись лише 0,033 долі секунди фаворитові чемпіонату – італійцеві Арміну Циглеру. Росіянин Альберт Демченко зайняв третє місце. За сумою всіх етапів Кубка світу Мартиньш зайняв 5 місце.
Після церемонії нагородження переможців етапу в Сігулді і переможців Кубка світу Мартиньш щиро запросив нас до майстерні.
– Сьогодні у тебе був реальний шанс зайняти перше місце…
Так, був реальний шанс, але самому не вистачило сили. Перше місце, здається, зазвичай для людини подібне до стану ейфорії на якийсь час. Не знаю, у мене так не було, не траплялося. Але я допускаю, що це трохи затуманює погляд на майбутнє, що потрібно ще зробити. Неначе все гаразд, і тоді воднораз ти сядеш і зрозумієш, що разом з цим ти більше не ростеш. Друге місце – це, можливо, легка гіркота в грудях, але, здається, краще красиво програти, ніж так просто взяти – і виграти.
Про сьогоднішні змагання я не можу сказати нічого поганого. Скажу, що останнім часом по-різному йшло. Сам, можливо, не був у настільки хорошій кондиції, як слід було б бути саночнику, але санний спорт – це одна із складових життя. Все підпорядкувати тільки цьому теж не було б найрозумнішим.
– Тобі не вистачило в старті чи швидкості?
Всі хочуть чути, що у мене поганий старт (сміється), але я б сказав, що недосить швидкий старт.
– Як стартувати вдома? У командних видах спорту кажуть, що стіни допомагають. У тебе також?
По правді кажучи, мені вдома так, що я відчуваю якийсь психологічний тиск від усього цього. Але це такі ж змагання. І відчуваючи те, що люди прийшли, підтримують тебе зі своєю позитивною енергією, вони знаходяться на трасі, присвятили свій час, і вони тут, це, звичайно, допомагає. Це не може бути навпаки. Якщо ти це неправильно якось розумієш, тоді може бути, що це якось заважає. Але, здається, це тільки допомагає. Приємно бачити, що люди йдуть уздовж траси, посміхаються, значить, змагання вдалися. Може, комусь, коли він сьогодні прийшов додому, було важче на душі, ніж мені – залишитися другим. Але я обіцяв, що прагнутиму порадувати коли-небудь всіх по-справжньому.
– Можна сказати, що це твоя траса?
Напевно.
#img_right#– Після змагань я бачив спортсменів з різних країн, які сиділи за одним обіднім столом і дружно спілкувалися. Це так у вас зазвичай?
Я не знаю. Мені здається, що сім’я саночників останнім часом стала дуже дружною. Саночників не так багато в світі, щоб один одного не знати. Якщо когось насправді не знаєш, тоді через якийсь час, чом би не дізнатися? Це та справа, яка нас в якійсь мірі об’єднує.
– Рідні тебе підтримують? Чи важливо це для тебе?
Підтримку рідних я можу відчути тільки на відстані. Я знаю, що вона обов’язково є. У цьому мені ніколи не треба було сумніватися, напевно, тому я так глибоко про це не замислювався. Але я знаю, що якщо є рідні, то обов’язково є й підтримка. Нічого не відбувається просто так.
– Чи можна сказати, що цей сезон закінчився?
Ні, зараз ще досить багато роботи на наступний рік, яку треба зробити зараз, в кінці сезону, поки траса у гарному стані і якості. Тепер необхідно протестувати ці самі сани серйозніше і необхідно спробувати щось нове, аби знати, що треба наступного літам зробити, над чим треба працювати.
Я вже давно вирішив, що мені потрібно зробити нові сани. Це такий процес, який ніколи не зупиняється. Наступного року треба трошки швидше, трошки не вистачає. Є думка привернути до цього всього питання науку і вчених. Для вчених потрібні вимірювання, вони серцем не можуть сказати, що і як буде добре.
– Як ти сам в цілому оцінюєш минулий сезон?
Ніби як хвилями. Мені здається, що у значній мірі все наше життя так влаштоване. Більшою чи меншою мірою. З легшими і важчими моментами. Це залежить від того, як ти це сприймаєш і як ти з цим співіснуєш. Не можна сказати, що сезон вдався досконало, але з того, що чекав, можливо, чекав навіть ще менше.
#img_left#– Після Олімпійських ігор 2006 року в Туріні підхід до підготовки, до змагань, до тренувань, до самих заїздів помінявся?
Цього року ми серйозно, можливо, навіть дуже серйозно почали цю підготовчу роботу літом, практично без нормального відпочинку, як це повинно бути після Олімпійського сезону. Практично жодної хвилини не витрачали, щоб поринати у якісь спогади. А думали, як почати цей Олімпійський цикл по-іншому, не так, як в минулі рази. Напевно, щось зі всього цього вдалося, якісь плюси, якісь мінуси обов’язково є. Але це процес, і це частина процесу, коли навіть негативний результат є результатом. І в даний момент навряд чи ми можемо говорити про негативний результат. Такий, яким він є, ми можемо бути тільки задоволені, що цього сезону так вдалося проїхати.
– Як ти оцінюєш підготовку німецьких, італійських спортсменів?
Що я бачив. Був невеликий сюрприз, може, приємний сюрприз, що всі, і великі команди цього року після Олімпійських ігор – ніхто не спав на лаврових вінках, добре працювали, і видно, що є істотні зрушення в техніці і в тому, як спортсмени готувалися. Ніхто не давав собі розвантаження, і тепер чекають на наступні Олімпійські ігри. В цілому це піднімає якість загального процесу, загальну картину.
У майстерню зайшов головний тренер збірної санного спорту Латвії Петеріс Цирманіс (Peteris Cirmanis) і приєднався до бесіди.
– Петеріс, що Ви думаєте про це?
Можна було б сказати, що цього сезону трохи не вистачало везіння. У всіх змаганнях практично якихось тисячних доль секунди не вистачало, якихось сотих доль. Але так воно і є. В одному році є урожай яблук, в іншому – ні. Але в цілому сезон непоганий.
#img_right#Мартиньш додав: Але везе тільки сильним.
Петеріс: Так, напевно, і є, тоді, напевно, ми ще не такі сильні.
Петеріс, а як взагалі збірна Латвії?
Мало нас, але ми в тільниках (всі сміються).
– Мартиньш, чи можна сказати, що в цілому твої результати стали стабільнішими?
У мене якраз навпаки. Є окремі результати, які показують потенціал і можливості, як це могло б виглядати, але якраз не вистачає саме цієї стабільності цим результатам. Цього року, як я вже говорив, багато роботи вкладено і в техніку, і в тренувальний процес, тепер тільки необхідно поставити плюси і мінуси, щоб було так, як треба, і що, можливо, потрібно, поміняти. Я думаю, що в цілому все гаразд.
– У санному спорті тобі більше подобається процес, а не результат?
Процес був для мене завжди тим, що спрямовує вперед і формує мотивацію займатися санками. Результат, звичайно приємний, якщо він в кінці відображає якість процесу. Я думаю, що необхідно продовжувати працювати, тоді і це віддзеркалення нікуди не подінеться.
– У тебе є вільний час?
Я не можу так сказати, що у мене немає вільного часу. Насправді, як на це дивитися. Якщо ти себе весь час якимсь чином ганяєш, весь час намагаєшся щось робити і цей вільний час для себе ні в якому моменті не знаходиш, тоді його й немає. Але мені здається, що за будь-якої ситуації цей час для себе можна знайти.
#img_left#– Багато тебе знають як диск-жокея (DJ). А що відбувається з пластинками? Пил збирається чи граєш? Давно тебе не бачили.
Як там з пластинками? Це теж одна із частинок мого життя. Яка певним чином вплинула на те, яким я є зараз. Може, що не тільки ці пластинки, але й те, що була можливість бачити інші ситуації життя, не тільки спорт. Але, у будь-якому випадку, музика однозначно мені допомогла. Я не міг би сказати, що я тепер дуже часто і цілеспрямовано слухаю музику. Колись це було набагато частіше.
– Не подумуєш почати грати на якому-небудь інструменті?
Важко сказати. Весь час руки до цього тягнулися. Але мені здається, що якщо це повинно статися, то це станеться. По правді кажучи, те, де ми знаходимося, залежить від того, як це було досі, яким було наше життя до того, як це було в нашому, можливо, попередньому житті, і ще в якомусь до того. У кожного з нас є своє місце. Якщо моє місце тут, то воно тут. Я не можу бути піаністом або диригентом.
– Ти думаєш, що у тебе було і попереднє життя?
Я знаю!
– Вже йде підготовка до Олімпійських ігор чи ще будуть етапи?
В принципі, ще завтра великий фінал кубка "Suzuki challenge cup". Змагатимуться четверо найкращих.
Відзначимо, що на цьому заїзді Мартиньш переміг, не залишивши шансів фаворитові Арміну Циглеру.
