17 квітня буде відомо, як виглядатиме пам’ятник жертвам Голодоморів в Україні (фото)

За словами організаторів конкурсу: «У конкурсі брало участь 55 колективів, яким було запропоновано розробити ескізи пам’ятника жертвам Голодоморів в Україні під час правління комуністичної партії. Були створені 17 проектів, але умовам конкурсу відповідали лише 12 з них.

За рішенням комісії, ті роботи, які не відповідають вимогам конкурсу, також були представлені на експозиції. Пам’ятник розроблявся під вже визначений ландшафт, він буде споруджений на схилах Дніпра, трохи нижче пам’ятника Вічної Слави, що біля Лаври.

Умовами конкурсу передбачається вручення 3 грошових премій: за перше місце – 150 тис. гр., за друге – 100 тис. гр.., за третє – 75 тис. гр. Результати конкурсу журі оголосить 17 квітня.

За рішенням комісії, ті роботи, які не відповідають вимогам конкурсу, також були представлені на експозиції.

Перед тим як остаточно визначитись із переможцем, організатори запропонували провести громадські слухання, на які були запрошені ЗМІ, представники різних ГО, серед яких Київська міська організація „Меморіал” ім. В.Стуса, Асоціація з питань дослідження голодоморів в Україні та просто небайдужі до цього питання.

На засіданні виступав живий свідок тих подій, розповідаючи жахливі факти людоїдства та втрати здорового глузду у тих, хто пережив і не пережив Голодомор 32-33 рр. Він висловився, що, на його думку, той пам’ятник повинен бути у вигляді могили-кургану, яка б була найбільшою від усіх існуючих в Україні, що відображало б реальний масштаб трагедії.

Інший виступаючий, художник-скульптор, зазначив: «Я не побачив жодної роботи, яка б відповідала тій задачі, що стояла перед художниками, Міністерством культури, перед владою тощо. Це не Голодомор! Тут немає жодного попадання.»

Неодноразово лунала думка, що кращого образу, ніж пам’ятного знаку жертвам Голодомору, що на Михайлівській площі, поки що не створили. Було запропоновано навіть поєднати декілька макетів, взявши з кожного по вдалій ідеї та образу, і на базі цього продовжити пошук концептуального рішення пам’ятника.

Павло Мовчан запропонував слово Миколі Жулинському, який, уважно вислухавши своїх попередників-виступаючих, підкреслив, що «ми тут зосередилися тільки на одному пам’ятнику, але ми повинні розуміти, що це не тільки один монумент, це місце, де могли б розташуватися дослідні центри з вивчення Голодомору, музей «Меморіал» тощо. Ми повинні це зробити зараз, в іншому випадку, знову пройдуть десятиліття перед тим, як ми визначимо остаточний варіант монументу».

Цікаво, що жодного разу не було сказано вголос «злочини комуністичної партії» чи взагалі «комунізм», говорили навколо цієї теми, називаючи, наприклад, «тоталітарний більшовицький режим». За словами одного з виступаючих, існує певна домовленість не згадувати про справжніх винуватців цієї трагедії – комуністів та всю комуністичну партію, а називати це просто «тоталітарним більшовицьким режимом».