Красива, піднесена, екстравагантна — це ідеальний опис Державної зали Австрійської національної бібліотеки, безсумнівно, однієї з найкрасивіших бібліотек у світі.
Бібліотека розташована прямо посеред Відня, колись центру величезної та могутньої імперії, що охоплювала всю Європу.
Оскільки знання — це сила, давня династія Габсбургів побудувала цю велику бібліотеку у своєму маєтку, де були зібрані знання, культурна пам’ять і права на незалежність, щоб забезпечити стабільність своєї влади.
Але жодна династія не триває вічно. І коли влада Габсбургів пішла на спад, а на їхніх територіях зростали вимоги незалежності. Бібліотека стала Австрійською національною бібліотекою, якою вона є і зараз.
Проте тут збереглася значна частина величі імператора, якого колись вважали призначеним на цю посаду самим Господом Богом.
Головним серед чудес мистецтва, архітектури та культурних артефактів у бібліотеці, яка зараз працює як музей, є Державна зала з її драматичним бароковим інтер’єром, який здається, пронизує душу.
Це, звісно, бібліотека, і тому на полицях по обидва боки Державної зали стоять томи книг і рукописів — деякі з них мають велику цінність і датуються середньовіччям. Однак їх неможливо прочитати, оскільки сторінки стали крихкими від часу і тепер книги спочивають як історичні артефакти, які можна розглядати лише здалеку.
Але не лише книги складають основу Імператорської бібліотеки, що свідчить про могутність і спадщину Габсбургів. Вона була реконструйована за планами Леопольда І, доведеними до кінця його сином, Карлом VI, який розпочав будівництво у 1722 році.
Задумана як цілісний витвір мистецтва в стилі бароко, вона об’єднує всі основні види мистецтва — скульптуру, архітектуру, фресковий живопис — в єдину, синхронну гармонію.
У центральному секторі залу домінує геркулесова статуя, що зображає подобу Карла VI, коронованого як імператора Священної Римської імперії. Два арочні крила по обидва боки відповідають двом протилежним темам: війна і мир, з відповідними фресками та мотивами.
Прикрашений колонами, кольоровим мармуром і сусальним золотом, зал здіймається на висоту понад 18 метрів з центральною купольною стелею. Якщо поглянути на головну фреску, то зверху падають самі небеса, зливаючись з місцевою архітектурою.
Як божественні, так і земні постаті населяють намальовані хмари й фальшиві балкони в цій роботі під назвою «Становлення Бога», яка гармонійно поєднується з залом.
Якщо ви відвідаєте Відень, то неодмінно побачите на туристичних плакатах і брошурах фасад, статуї та нереальний фресковий інтер’єр Державної зали, адже вона є однією з найпрекрасніших перлин Відня.
Однак, історія створення бібліотеки сягає корінням у глибину століть. У середньовіччі вона була сховищем скарбів герцога Альбрехта ІІІ наприкінці 1300-х років, які зберігалися в каплиці всередині герцогського замку.
«Окрім коштовностей, дорогоцінних каменів і всіляких цікавинок, у скарбницях князів зберігалися також найцінніші книги», — розповідають в Австрійській національній бібліотеці. «Ці скарби мали не лише високу матеріальну цінність, але передусім символічну та сакральну».
І серед цієї колекції була найстаріша книга, що зберігається сьогодні в бібліотеці, Євангеліє, на якому, як відомо, зображені сцени з чотирьох біблійних історій, прикрашені по кутах гербами різних земель: Австрії, Штирії, Тіролю та Каринтії.
Протягом століть колекція змінювала власників (у тому числі кількох імператорів Священної Римської імперії), а також поповнювалася новими колекціями та бібліотеками завдяки купівлям, об’єднанням та науковим дослідженням.
На початку періоду Відродження колекція бібліотеки зосереджувалася на природничих науках, історії та родоводах, щоб зберегти імперську спадщину; краса манускриптів відійшла на другий план, а влада — на третій.
Однак з часом, у 18 столітті в центрі уваги бібліотеки опинилося прагнення до знань. Було запроваджено систему індексації та додано наукові праці.
За свою історію бібліотека кілька разів переїжджала: з герцогського замку; у 16 столітті — до замку Фрідріха III у Вінер-Нойштадті; у 1623 році — до Гаррах-хаусу; а після завершення будівництва Державної зали у 1726 році — до Гофбургу, імператорського палацу Габсбургів.
Державна зала є перлиною бібліотеки, хоча вона розширюється за рахунок додаткових крил, музеїв і читальних залів, які збагачують її колекцію. У 18 столітті це був переважно виставковий зал для приїжджих науковців і дипломатів, а зараз він є місцем для публічного читання і насолоди.
Це одна з найкрасивіших бібліотек світу, але знання, що містяться в ній, роблять її набагато кращою. Австрійська національна бібліотека — це сховище пам’яті про давнину.
Окрім 200 000 книг у Державній залі, тут зберігаються папірусні записи, колекція глобусів, музичні партитури, карти, друковані статті та артефакти — загалом близько 4 мільйонів творів.
Отже, те, що колись зберігало спадщину імперії, залишається дивом людської історії, яке обов’язково потрібно побачити, якщо ви коли-небудь відвідаєте Відень.
