Рибальський бізнес процвітає, як і пов’язані з ним проблеми промислового масштабу.
Хоча може здатися, що це сучасний винахід, «аквакультура» існує вже багато століть — людина «розводить» рибу у сітчастих вольєрах, ставках, чанах, урнах і навіть плетених кошиках уже тисячі років.
Однак останнім часом, особливо в останні кілька десятиліть, світовий попит на рибу різко зріс, і розведення риби стрімко розвивалося, перетворившись на багатомільярдну індустрію.
Завдання цієї галузі — все швидше виробляти більшу та дешевшу рибу, щоб задовольнити ненаситний попит на те, що колись здавалося безмежним та недорогим джерелом білка та корисних жирів.
Надзвичайне зростання рибницького бізнесу принесло з собою низку проблем, які турбують мене настільки, що я раджу всім своїм пацієнтам уникати риби, що промислово вирощується. Хоча є деякі рибники, які виробляють екологічно чисту та здорову рибу, ці виробники є винятком, а не правилом, тому, якщо у вас немає можливості купувати рибу у таких постачальників (зазвичай це невеликі рибні ферми), ось п’ять простих причин сказати «ні» рибі, вирощеній на фермах.
Немає такого поняття, як риба, вирощена на вільному вигулі. Насправді все зовсім навпаки: у вольєрах рибницьких господарств риби “упаковані”, як сардини, і в них залишається мало місця для вільного плавання або нормальної поведінки.
Результат? Риби у стані стресу, як і ми, можуть легше захворіти, оскільки їхні захисні сили ослаблені.
З ослабленою імунною системою риби стають більш схильними до хвороб, паразитарних інфекцій і захворювань, які потім можуть швидко поширюватися в перенаселених акваторіях.
Вирощена на фермах риба справді “підсіла на наркотик”. Це тому, що хвору рибу необхідно вилікувати за допомогою ліків. Для цього рибу, що розводиться, годують антибіотиками, протигрибковими препаратами та/або пестицидами — а значить, і вас теж, з кожною порцією. Навряд чи це апетитно.
Рибі, що вирощується на фермі, часто вводять бустерні ін’єкції статевих гормонів. Виявляється, популяції риб у неволі, як правило, виробляють менше потомства, тому рибні ферми часто “покращують матінку-природу” за допомогою методів лікування безпліддя (наприклад, гормональних ін’єкцій, спеціальних кормів тощо), щоб стимулювати виробництво потомства та збільшити врожай.
У зв’язку з цим постає питання: що рибні гормони роблять із нашим тілом? І чи варто ризикувати?
Їхня дієта просто огидна. Як і у випадку з худобою, що промислово вирощується, високоякісний, п’ятизірковий корм не входить в меню. Чим харчується середньостатистична риба, що вирощується на фермах? В основному рибним борошном. Звучить досить нешкідливо, але доти, доки ви не виявите, що рибне борошно складається в основному з дрібної риби, змішаної з (імовірно генетично модифікованими) соєвими бобами, зерном і кукурудзою.
Крім можливих проблем з ГМО, більш серйозна проблема полягає в тому, що для виробництва всього цього рибного борошна з моря виловлюється величезна кількість дрібної риби — десь від трьох до шести фунтів (1,4 – 2,7 кг) дрібної риби потрібно для виробництва всього одного фунта (0,45 кг) вирощеної риби. Крім того, що це надзвичайно марнотратний процес, він також залишає менше їжі для диких риб, що сприяє скороченню їхньої популяції.
О, а чим ще перекушують вирощені на фермі риби? Трупами померлих сусідів, що плавають або лежать на дні їхніх резервуарів. Це негарна картинка.
Якщо ви шукаєте поживні речовини, то вирощена на фермах риба не відповідає вимогам, навіть якщо не звертати уваги на ліки, гормональні уколи та неоптимальну дієту.
У порівнянні з дикою рибою, вирощені на фермах версії можуть містити на 20 відсотків менше білка, вдвічі більше жирних кислот омега-6, що стимулюють запалення, менше придатних для використання омега-3 і менше поживних речовин загалом. Коротко кажучи, дика краще.
Промислові рибницькі ферми забруднюють довкілля. Численні дослідження повідомляють, що якість води страждає у районах, де працюють рибні ферми, що створює щось схоже на водну версію сільськогосподарського стоку.
Рибна мука, що розкладається, хвора риба і риба, що помирає, а також продукти їх життєдіяльності створюють умови, що дозволяють бактеріям процвітати, забруднюючи не тільки води рибної ферми, але і просочуючись в сусідні місця проживання дикої риби, болота і водно-болотні угіддя, завдаючи їм шкоду, або через необережність, або через неякісні методи вирощування риби. Всі ці збитки та забруднення додають високу екологічну ціну за вирощування риби на вимогу.
Отже, враховуючи все це, якою є альтернатива культивованій рибі? Відповідь — дика риба, хоча і вона не позбавлена низки проблем, включаючи надмірний вилов, скорочення популяції та проблеми, пов’язані із вмістом ртуті.
Щоб зробити найкращий вибір, купуючи рибу на ринку або в ресторані, запитуйте і з’ясовуйте, де видобувається риба і чи ведеться її стійкий промисел. Перед покупкою перевірте свій вибір за допомогою корисного «Посібника з морепродуктів, безпечних для океану» Інституту блакитного океану (є на його сайті) або завантажте видруковані списки рекомендацій щодо екологічно чистих морепродуктів із сайту SeafoodWatch.org.
Доктор Френк Ліпман є засновником та директором оздоровчого центру Eleven Eleven у Нью-Йорку. Ця стаття спочатку була опублікована на NaturallySavvy.com.
За матеріалами The Epoch Times USA
