Шість років і майже 32 мільйони доларів — і нині Маркграфська опера в Баварії, Німеччина, така ж яскрава, барвиста та розкішна, як і майже 300 років тому. Вільна держава Баварія інвестувала загалом 29,6 мільйона євро у гігантський проєкт з реконструкції, який розпочався у 2012 році та був остаточно завершений у 2018 році в містечку Байройт.
Розташований прямо посеред пішохідної зони, оригінальний бароковий театр щодня приваблює сотні відвідувачів, які зачаровуються його неповторною величчю.
«Ззовні він виглядає досить скромно, — сказав один з відвідувачів у розмові з DW News, — але коли ви заходите всередину, мерехтіння золота, декорації сцени й весь декор виглядають досить екстравагантно».
Побудований на замовлення доньки прусського короля, маркграфині Вільгельміни Бранденбурзької, брата Фрідріха Великого, оперний театр мав кілька цілей. Споруджений між 1745 та 1750 роками, шедевр барокової театральної архітектури був символом королівської влади, світським місцем і місцем, де маркграфиня могла ставити опери, які вона сама написала.
Сцена завглибшки майже 90 футів була найбільшою в Німеччині на той час. Відомий європейський театральний архітектор Джузеппе Галлі Бібієна розробив дзвіноподібну глядацьку залу з багатоярусних дерев’яних колод, обшитих декоративно розписаним полотном. Багато оригінальних деталей, таких як колони та квіткові решітки, були виготовлені з м’якої, податливої липи.
Новий придворний оперний театр мав значно перевершити будь-який існуючий великий публічний театр. У 1748 році будівлю відкрили з нагоди святкування весілля єдиної доньки маркграфа Вільгельміни. Було влаштовано грандіозний фестиваль, на якому були показані італійські опери «Еціо» та «Артаксеркс».
Сучасний менеджер будівлі та території Крістін Магет розповіла, що в опері було багато дійств і сюрпризів. «Буде багато декорацій, освітлювальних машин, вітрогенераторів, хмарних машин і пасток. Будуть боги, що спускаються з небес».
«І всі ці спецефекти, що відбувалися на сцені, були задумані як спосіб представити королівську родину; іншими словами, те, що відбувалося на сцені, мало відображати те, що відбувалося в ложі. Постановка мала прославити маркграфа».
Але Маркграфський театр мав стати чимось набагато більшим, ніж способом продемонструвати престиж і місцем проведення важливих королівських заходів. Відвідування опери у 18 столітті було схоже на вечірку. Натовп їв, розмовляв і танцював, навіть під час вистави.
Майже 300 років потому Оперний театр зовсім не схожий на інші: єдиний повністю збережений приклад такого типу, за даними ЮНЕСКО, де аудиторія з 500 глядачів може відчути барокову придворну оперну культуру та акустику. Для реставрації величної будівлі Баварське палацове відомство провело глибокі мистецтвознавчі дослідження.
Реконструйована декорація сцени, яку видно крізь відкриту головну завісу та завіси, що обрамляють сцену, наближена до тієї, якою вона поставала перед першими глядачами. Були проведені комплексні ремонтні роботи зі збереженням конструкції будівлі, а також вжиті заходи для безпеки сучасних глядачів театру.
«Створення стабільної температури в приміщенні стало важливим внеском у збереження вразливої пам’ятки», — пише ЮНЕСКО, яка внесла бароковий театр до Списку всесвітньої спадщини у 2012 році.
Після багатьох років самовідданої праці завіса в Маркграфському оперному театрі нарешті піднялася під бурхливі оплески глядачів.
Туристи, які відвідують баварський шедевр, завжди вражені.
«Це театр, після якого хочеться дивитися оперу», — сказав один з них.
Ще один респондент, коментуючи атмосферу улюбленої німецької пам’ятки, сказав: «Атмосфера чудова — тут дуже тихо і тепло».
