Вже два десятки років паризькі гурмани-вуайєристи з’їжджаються сюди, щоб скуштувати елітні страви у вагоні, який нагадує музей. У розкішному комфорті та в оточенні фрескових розписів вони бенкетують у позолоченому французькому ресторані, відомому під назвою Ле Трейн Блю (Le Train Bleu).
Париж був у розквіті епохи — Бель Епок, або Прекрасної епохи, коли панували мистецтво, культура, наука і великий оптимізм. Під час Всесвітньої виставки 1900 року на жвавому залізничному вокзалі Ліон відкрився ресторан. Він представляв новий архітектурний стиль модерн, але стіни та стелі ресторану були прикрашені декораціями та художніми творами, які все ще залишалися дуже традиційними.
Неважко зрозуміти, чому гості Le Train Bleu відчувають себе як у поїзді — навіть якщо це не потяг. Ресторан схожий на серію вагонів з ребристою обшивкою та розділовими арками, що послідовно розділяють «мандрівників» у різних «поїзних» каютах. Здається, що ось-ось можна зазирнути у великі скляні арочні вікна і побачити сільську французьку місцевість, що проноситься повз нас у паралельному просторі.
Щоб побачити справжній французький шарм, вам не потрібно виходити на вулицю, достатньо підняти погляд на стіни та стелі. Дивовижні місця намальовані на фресках, що показують зупинки легендарного локомотива, відомого як «Синій поїзд», названого так за темно-сині спальні вагони, побудовані компанією Compagnie Internationale des Wagons-Lits. Ресторан — це його вшанування. Якщо придивитися уважніше, то можна побачити ініціали французької залізниці, PLM (що означає Chemin de Fer Paris-Lyon-Mediterranée), які з’являються по всьому ресторану Le Train Bleu.
Поступаючись за елегантністю лише великому Східному експресу, «Блакитний поїзд» колись курсував Французькою Рив’єрою вздовж узбережжя Середземного моря. На честь цього розкішного експреса ресторан був перейменований у 1963 році, до цього він називався «Буфет Ліонського вокзалу» (Buffet de la Gare de Lyon). Тепер славетна траса «Блакитного поїзда» Париж — Вінтіміль живе у 41 яскравій фресці, що прикрашає стелі серед позолочених панелей.
Двадцять сім французьких художників того часу були покликані надати витонченості цим чарівним, схожим на ювелірні вироби сценам. Столітні навички, які вдосконалювалися і передавалися в академіях, демонструють класичну перспективу та анатомію. Ці митці застосовували найвишуканіші сучасні фарби, які досліджували імпресіоністи.
Відвідувачі, які приходять сюди, ймовірно, на обід чи вечерю, можуть подумати, що це більше схоже на сон. Подібно до музею або машини часу, Le Train Bleu є однією з найкраще збережених пам’яток Парижа кінця 19-го століття. Класичні статуї зображують міфічні фігури серед позолоти та гірлянд. Довга процесія вишуканих люстр засліплює, як уві сні. Все це зливається воєдино, створюючи елегантну атмосферу, якою Le Train Bleu славиться на весь світ.
До речі, про славу: Le Train Bleu приваблював великих кінозірок і став відомим місцем зйомок французьких фільмів. Саме тут відбувалися зйомки трилера «Нікіта» 1990 року з прекрасною французькою актрисою Анн Парійо в головній ролі. Такі знаменитості, як французька модельєрка Коко Шанель та культова актриса 1970-х років Бріджит Бардо, бували в цьому бістро. Але, мабуть, більшість людей насправді цікавить, що вони їли?
Адже це всесвітньо відомий французький ресторан. Le Train Bleu був названий найкращим рестораном у світі транспорту за його традиційно французьку вишукану кухню. У 1972 році він був визнаний історичною пам’яткою. А на рубежі століть — у 2014 році — заклад було відреставровано та відремонтовано; хоча деякі антикварні меблі були втрачені, усім картинам та скульптурам повернули первісний блиск, а кухню повністю модернізували. Сьогодні заклопотані мандрівники, що поспішають на другий за чисельністю вокзал Парижа, все ще стікаються до Le Train Bleu.
Чому?
А, точно! Їжа.
Отже, всі ці заклопотані пасажири та відомі зірки — що вони їли? Ну, ми знаємо, що лобстер, який подається на листі салату, заправленому горіховою олією, є гарною закускою. І бараняча нога, як відомо, є в меню. Можливо, вони це їли. Або ж теляча відбивна з головкою сиру — це основна страва, яку не можна пропустити. Але головне питання в тому, чи залишили вони місце для ромової баби з ваніллю та сиропом, увінчаної пишними збитими вершками?
