Правильний вибір пакувального матеріалу — основа безпечного транспортування. Картонні коробки для пляшок мають бути виготовлені з багатошарового гофрокартону високої щільності, що гарантує надійний захист вмісту під час перевезення. Матеріал повинен витримувати значне навантаження та мати достатню жорсткість, щоб запобігти деформації при штабелюванні.
Розрахунок розмірів коробки
При виборі розмірів коробки необхідно враховувати не лише габарити пляшок, але й простір для амортизаційних матеріалів. Рекомендується залишати щонайменше 2–3 сантиметри з кожного боку для розміщення захисних елементів. Висота коробки має перевищувати висоту пляшок на 5–7 сантиметрів, що необхідно для верхнього шару амортизації. Важливо розраховувати внутрішній об’єм з урахуванням кількості пляшок та їх розташування — це допоможе оптимізувати витрати на пакування та логістику. Для точного розрахунку варто створити схему розміщення пляшок, враховуючи їх діаметр та висоту, а також необхідні проміжки між ними.
Внутрішні роздільники та перегородки
Для надійної фіксації пляшок у коробці використовують спеціальні картонні роздільники. Вони створюють індивідуальні секції для кожної пляшки, запобігаючи їх контакту між собою під час транспортування. Перегородки виготовляють з гофрокартону товщиною 3–5 міліметрів. Вони повинні щільно прилягати до стінок коробки та мати достатню висоту, щоб забезпечити стабільність пляшок у вертикальному положенні. Роздільники можуть мати різну конфігурацію залежно від форми та розміру пляшок — від простих прямокутних комірок до складних багатосекційних конструкцій. Важливо, щоб всі з’єднання були надійними та витримували навантаження при транспортуванні.
Основні вимоги до пакування пляшок
При пакуванні пляшок важливо дотримуватись певних правил:
Перевірити цілісність кожної пляшки перед пакуванням та відсутність тріщин або сколів.
Використовувати додаткові захисні елементи для горловини пляшки — найвразливішої частини.
Розміщувати пляшки вертикально, уникаючи нахилів та горизонтального положення.
Заповнювати порожній простір амортизаційними матеріалами для запобігання зміщенню.
Перевіряти надійність закриття кришок та пробок перед пакуванням.
Маркувати коробки спеціальними знаками «Обережно, скло!» та стрілками для позначення верху.
Забезпечувати додатковий захист кутів та ребер коробки.
Використовувати водостійкі матеріали при зовнішньому пакуванні.
Дотримання цих правил значно підвищує шанси на успішне транспортування скляної тари без пошкоджень та мінімізує ризики пошкодження вмісту.
Амортизаційні матеріали
Використання якісних амортизаційних матеріалів відіграє ключову роль у захисті пляшок. Найпопулярнішими варіантами є повітряно-бульбашкова плівка, пінополістирольні гранули та спеціальний пакувальний папір. Кожен з цих матеріалів має свої переваги та особливості застосування. Важливо створити достатній шар амортизації знизу коробки, між пляшками та зверху, щоб забезпечити всебічний захист від ударів та вібрації під час транспортування. Повітряно-бульбашкова плівка особливо ефективна для захисту горлечка та корпусу пляшки, тоді як пінополістирольні гранули чудово заповнюють порожній простір та поглинають удари. Спеціальний пакувальний папір може використовуватися як додатковий шар захисту та для створення бар’єру між пляшками.
Як вибрати подарункову коробку для пляшки?
Вибір подарункової коробки для пляшки вимагає особливої уваги до естетичних деталей та якості матеріалів. Насамперед важливо вибрати коробку з якісного картону, який має презентабельний вигляд та приємну текстуру. Оптимальним варіантом стане коробка з дизайнерського картону з тисненням або спеціальним покриттям. Внутрішня частина має бути оброблена м’яким матеріалом — оксамитом, шовком або спеціальним флоком. Це не лише захистить пляшку, але й створить преміальний вигляд подарунка. Розмір коробки повинен ідеально відповідати габаритам пляшки, створюючи відчуття цільності та вишуканості подарунка. Колірна гама та дизайн коробки мають відповідати характеру події та статусу отримувача подарунка.
*Коментар: редакція не несе відповідальності за зміст і думки, викладені в статтях зі знаком Ⓟ.
В среду полиция заявила, что провела обыск в офисе президента Юн Сук Ёля после неудачной попытки ввести военное положение в Южной Корее неделю назад. Бывший министр обороны пытался покончить с собой в заключении, сообщает судебная власть.
«Специальная следственная группа провела обыск в офисе президента, Национальном полицейском агентстве, Столичном полицейском агентстве Сеула и Службе безопасности Национального собрания», — говорится в сообщении полицейского подразделения, поступившем в AFP.
Юн Сук Ёль ошеломил страну, неожиданно введя военное положение в ночь с 3 на 4 декабря, а спустя шесть часов был вынужден отменить его под давлением парламента и протестующих.
С тех пор он едва избежал вынесения на голосование в Национальном собрании вопроса об импичменте. Главная оппозиционная сила, Демократическая партия, назначила на субботу повторное голосование по этому вопросу, сообщил AFP представитель партии. Если восемь членов парламента от Партии народной власти (ПНП) Юна поддержат это новое предложение, оно может быть принято. При первой попытке 7 декабря только двое проголосовали за. Со вторника еще трое заявили, что также сделают это.
В среду сотрудник тюрьмы сообщил, что бывший министр обороны Ким Ён Хён попытался покончить с собой за несколько минут до официального ареста, ставшего возможным благодаря выдаче ордера. Обвиняемый в том, что он сыграл «решающую роль в мятеже» и совершил «злоупотребление властью с целью воспрепятствовать осуществлению прав», он уже находился под стражей с воскресенья, но для продления ареста требовался ордер.
Во вторник незадолго до полуночи «бывший министр обороны Ким Ён Хён попытался покончить с собой в сеульском центре заключения Донгбу», сообщил на парламентских слушаниях генеральный комиссар Син Ён Хэ.
Министерство юстиции также сообщило о покушении, в заявлении, направленном AFP, заверив, что состояние здоровья Кима «хорошее».
«Вся ответственность за сложившуюся ситуацию лежит исключительно на мне», — заявил Ким Ён Хён во вторник в заявлении, переданном его адвокатами.
Находящемуся под следствием президенту Юну запретили покидать страну, как и его бывшим министрам обороны и внутренних дел, а также командующему, вводившему военное положение на короткий срок. По данным полиции, в среду утром были также арестованы генеральный комиссар Национального полицейского агентства Чо Чжи Хо и глава столичной полиции Сеула Ким Бон Сик.
Утром государственные СМИ Северной Кореи впервые отреагировали на ситуацию. «Шокирующий поступок марионетки Юн Сук Ёля, которому грозит импичмент и кризис управления, внезапно объявившего указ о военном положении и не стесняясь размахивающего пистолетами и ножами своей фашистской диктатуры, привел к хаосу во всей Южной Корее», — написали они.
Юн обосновал свое решение о введении военного положения желанием защитить Южную Корею от «северокорейских коммунистических сил» и «уничтожить враждебные государству элементы».
К парламенту были направлены вертолеты и солдаты, чтобы помешать депутатам собраться и проголосовать за отмену его указа. Но 190 из них смогли попасть внутрь и единогласно принять решение о прекращении чрезвычайного положения.
Оппозиционные депутаты обвинили Ким Ен Хена в том, что он приказал отправить беспилотники, чтобы создать casus belli в отношениях с КНДР, что послужило бы предлогом для введения военного положения.
У середу поліція заявила, що провела обшук в офісі президента Юн Сук Йоля після невдалої спроби запровадити воєнний стан у Південній Кореї тиждень тому. Колишній міністр оборони намагався накласти на себе руки в ув’язненні, повідомляє судова влада.
«Спеціальна слідча група провела обшук в офісі президента, Національному поліцейському агентстві, Столичному поліцейському агентстві Сеула і Службі безпеки Національних зборів», — ідеться в повідомленні поліцейського підрозділу, яке надійшло в AFP.
Юн Сук Йоль приголомшив країну, несподівано запровадивши воєнний стан у ніч із 3 на 4 грудня, а за шість годин був змушений скасувати його під тиском парламенту і протестувальників.
Відтоді він ледь уникнув винесення на голосування в Національних зборах питання про імпічмент. Головна опозиційна сила, Демократична партія, призначила на суботу повторне голосування з цього питання, повідомив AFP представник партії. Якщо вісім членів парламенту від Партії народної влади (ПНП) Юна підтримають цю нову пропозицію, вона може бути прийнята. Під час першої спроби 7 грудня тільки двоє проголосували за. З вівторка ще троє заявили, що також зроблять це.
У середу співробітник в’язниці повідомив, що колишній міністр оборони Кім Йон Хьон спробував накласти на себе руки за кілька хвилин до офіційного арешту, який став можливим завдяки видачі ордера. Обвинувачений у тому, що він зіграв «вирішальну роль у заколоті» і вчинив «зловживання владою з метою перешкодити здійсненню прав», він уже перебував під вартою з неділі, але для продовження арешту був потрібен ордер.
У вівторок незадовго до опівночі «колишній міністр оборони Кім Ен Хьон спробував накласти на себе руки в сеульському центрі ув’язнення Донгбу», повідомив на парламентських слуханнях генеральний комісар Сін Ен Хе.
Міністерство юстиції також повідомило про замах, у заяві, направленій AFP, запевнивши, що стан здоров’я Кіма «хороший».
«Уся відповідальність за ситуацію, що склалася, лежить виключно на мені», — заявив Кім Ен Хьон у вівторок у заяві, переданій його адвокатами.
Президенту Юну, який перебуває під слідством, заборонили залишати країну, як і його колишнім міністрам оборони та внутрішніх справ, а також командувачу, який запроваджував воєнний стан на короткий термін. За даними поліції, у середу вранці було також заарештовано генерального комісара Національного поліцейського агентства Чо Чжі Хо і главу столичної поліції Сеула Кім Бон Сік.
Вранці державні ЗМІ Північної Кореї вперше відреагували на ситуацію. «Шокуючий вчинок маріонетки Юн Сук Йоля, якому загрожує імпічмент і криза управління, який раптово оголосив указ про воєнний стан і, не соромлячись, розмахує пістолетами й ножами своєї фашистської диктатури, призвів до хаосу в усій Південній Кореї», — написали вони.
Юн обґрунтував своє рішення про введення воєнного стану бажанням захистити Південну Корею від «північнокорейських комуністичних сил» і «знищити ворожі державі елементи».
До парламенту було направлено гелікоптери та солдатів, щоб завадити депутатам зібратися і проголосувати за скасування його указу. Але 190 з них змогли потрапити всередину і одноголосно ухвалити рішення про припинення надзвичайного стану.
Опозиційні депутати звинуватили Кім Ен Хьона в тому, що він наказав відправити безпілотники, щоб створити casus belli у відносинах з КНДР, що послужило б приводом для введення воєнного стану.
В США арестовали гражданина Китая, который запускал беспилотник над военной базой. Подозреваемый должен предстать перед судом в Сан-Франциско.
Китайца Иньпяо Чжоу арестовали перед посадкой на рейс в Китай. Его обвиняют в запуске дрона над военной базой и съемке видео.
В тот день компания SpaceX Илона Маска проводила важный запуск с территории базы. Заказчиком выступило Национальное разведывательное управление Пентагона.
Федеральные агенты заявили, что Чжоу управлял беспилотником DJI в секретной зоне в течение примерно одного часа.
Правительство США внесло китайского производителя дронов DJI в черный список за его вероятные связи с китайскими военными.
Агенты также нашли переписку Чжоу в соцсети WeChat о том, что он снимал военную базу.
Теперь китайца обвиняют в том, что он не зарегистрировал свой дрон и вторгся в воздушное пространство объекта, критически важного для национальной обороны.
Это не первый такой случай. В начале июля китайского аспиранта приговорили к шести месяцам тюрьмы за то, что он снимал с помощью дрона корабли ВМС США.
Конгрессмен от штата Нью-Джерси Том Кин-младший призвал правительство принять немедленные меры для противостояния растущей угрозе со стороны беспилотников. По его словам, под угрозой как национальная безопасность, так и частная жизнь американцев.
Об этом смотрите в нашем выпуске новостей на Youtube:
У США заарештували громадянина Китаю, який запускав безпілотник над військовою базою. Підозрюваний має постати перед судом у Сан-Франциско.
Китайця Іньпяо Чжоу заарештували перед посадкою на рейс до Китаю. Його звинувачують у запуску дрона над військовою базою і зніманні відео.
Того дня компанія SpaceX Ілона Маска проводила важливий запуск з території бази. Замовником виступило Національне розвідувальне управління Пентагону.
Федеральні агенти заявили, що Чжоу керував безпілотником DJI у секретній зоні протягом приблизно однієї години.
Уряд США вніс китайського виробника дронів DJI до чорного списку за його імовірні зв’язки з китайськими військовиками.
Агенти також знайшли листування Чжоу у соцмережі WeChat про те, що він знімав військову базу.
Тепер китайця звинувачують у тому, що він не зареєстрував свій дрон і вторгся в повітряний простір об’єкта, критично важливого для національної оборони.
Це не перший такий випадок. На початку липня китайського аспіранта засудили до шести місяців в’язниці за те, що він знімав за допомогою дрона кораблі ВМС США.
Конгресмен від штату Нью-Джерсі Том Кін-молодший закликав уряд вжити негайних заходів для протистояння зростанню загрози з боку безпілотників. За його словами, під загрозою як національна безпека, так і приватне життя американців.
Про це дивіться в нашому випуску новин на Youtube:
Оскароносный документалист и журналист Мстислав Чернов выпустил новый фильм о войне в Украине.
Мировая премьера фильма «2000 метров до Андреевки», снятого совместно Ассошиэйтед Пресс и телеканалом PBS «Frontline», состоится в январе на кинофестивале «Сандэнс», сообщили организаторы в среду.
В марте Чернов получил премию «Оскар» за лучший документальный фильм «20 дней в Мариуполе», который рассказывает о первых днях войны. Этот фильм дебютировал на «Сандэнсе» в 2023 году и затем собрал множество самых престижных наград киноиндустрии, в том числе от Гильдии режиссеров и BAFTA. В фильме использовались репортажи агентства AP, которые также получили Пулитцеровскую премию за общественную работу в 2023 году, а в том же году были отмечены Пулитцеровской премией за съемку экстренных новостей.
Действие нового фильма происходит во время неудачного контрнаступления и сосредоточено на миссии украинского взвода, который пытается освободить стратегически важную деревню от оккупации. Им нужно преодолеть «одну милю сильно укрепленного леса», говорится в описании. «Но чем дальше они продвигаются по разрушенной родине, тем больше понимают, что эта война может никогда не закончиться».
Ким Ютани, директор по программированию фестиваля, говорит, что ожидает, что фильм глубоко тронет зрителей.
«Это невероятный документальный фильм», — сказала Ютани. «Он действительно переносит вас в окопы, буквально в окопы с украинскими войсками, украинскими солдатами, гражданами, ставшими солдатами, — прекрасный, ужасающий портрет тщетности войны».
Кинофестиваль «Сандэнс» стартует 23 января в Парк-Сити, штат Юта, и продлится до 2 февраля.
Оскароносний документаліст і журналіст Мстислав Чернов випустив новий фільм про війну в Україні.
Світова прем’єра фільму «2000 метрів до Андріївки», знятого спільно Ассошіейтед Прес і телеканалом PBS «Frontline», відбудеться в січні на кінофестивалі «Санденс», повідомили організатори в середу.
У березні Чернов отримав премію «Оскар» за найкращий документальний фільм «20 днів у Маріуполі», який розповідає про перші дні війни. Цей фільм дебютував на «Санденсі» 2023 року і потім зібрав безліч найпрестижніших нагород кіноіндустрії, зокрема від Гільдії режисерів і BAFTA. У фільмі використовували репортажі агентства AP, які також отримали Пулітцерівську премію за громадську роботу 2023 року, а того ж року були відзначені Пулітцерівською премією за зйомку екстрених новин.
Дія нового фільму відбувається під час невдалого контрнаступу і зосереджена на місії українського взводу, який намагається звільнити стратегічно важливе село від окупації. Їм потрібно подолати «одну милю сильно укріпленого лісу», йдеться в описі. «Але чим далі вони просуваються зруйнованою батьківщиною, тим більше розуміють, що ця війна може ніколи не закінчитися».
Кім Ютані, директор з програмування фестивалю, каже, що очікує, що фільм глибоко зворушить глядачів.
«Це неймовірний документальний фільм», — сказала Ютані. «Він справді переносить вас в окопи, буквально в окопи з українськими військами, українськими солдатами, громадянами, які стали солдатами, — прекрасний, жахливий портрет марності війни».
Кінофестиваль «Санденс» стартує 23 січня в Парк-Сіті, штат Юта, і триватиме до 2 лютого.
Сегодня наш гость — Джон Гамильтон, бывший американский дипломат с многолетним опытом работы в Государственном департаменте США.
Он служил в посольствах и миссиях США в нескольких странах НАТО, занимал должность старшего советника по вопросам ресурсов, планов и политики в офисе государственного секретаря. А также был директором по связям с общественностью в Бюро по делам Ближнего Востока.
Господин Гамильтон — большой друг Украины, и сейчас активно помогает украинцам, сотрудничая с вашингтонскими общинами и организациями, которые поддерживают нашу страну.
Сегодня мы поговорим с Джоном о том, что победа Дональда Трампа и его назначение могут означать для отношений США с Украиной, Европой и Азией.
Не могли бы Вы начать с рассказа о себе и своем опыте?
С удовольствием. Я был американским дипломатом в течение 28 лет, проведя много лет в Государственном департаменте. Я также работал в посольствах и миссиях в европейских странах, в частности в Бельгии, Германии, Дании и Турции. А после многих лет работы в дипломатии я ушел в бизнес, но продолжал контактировать с Государственным департаментом и опосредованно занимался иностранными делами. Иногда я работал в телекоммуникационной компании AT&T. Я возглавлял делегацию в Киев. Это был 2018 или 2019 год. Мы говорили с заместителем министра о потенциальной продаже им большой сети AT&T, поэтому я провел в Киеве целый день. Тогда меня очень заинтересовала Украина, и мне показалось, что Киев — прекрасный город, который меня на самом деле заинтересовал. И этот интерес не угас.
Как начали интересоваться Украиной, расскажите немного об этом пути?
Он начался, как я уже упоминал, из-за командировки в Киев. Затем, в мае 2022 года, когда началась война, мы с несколькими старыми друзьями отправились в путешествие по Польше и Восточной Европе. Во время него я встретил много европейцев, много украинских беженцев. Я не думаю, что когда-либо встречал столько украинцев, кроме той поездки в Киев за несколько лет до войны. И меня украинцы на самом деле очень впечатлили. Меня тронули их истории о том, как им пришлось бежать. Они показались мне очень образованными, очень утонченными, очень милыми людьми, которые пережили ужасный опыт, и это меня заинтересовало. Когда я вернулся в США, я также встретил украинцев здесь. В конце концов, я обдумал это и понял, что украинцы очень образованные, очень умные, очень способные. Многие из тех, с кем я встречался, имеют дипломы о высшем образовании, но у них есть один огромный недостаток — это неспособность говорить по-английски с той скоростью, которая необходима для того, чтобы занимать профессиональные должности в Соединенных Штатах. У нас в основном не многоязычная страна, и если вы хотите добиться успеха, особенно на более высоких уровнях, очень важно знать английский. Поэтому я решил начать преподавать украинским беженцам в США, в частности в Вашингтоне, английский язык и помогать им совершенствовать их английский. И я думаю, что это им очень помогает. Некоторые из них уже начинают достигать успехов в жизни здесь.
Давайте поговорим о недавних выборах в США. Как вы оцениваете выбор Трампа и его назначения на ключевые должности в администрации? Что они говорят о его политических приоритетах?
Позвольте мне в начале предупредить: все, что я скажу в этом интервью, никоим образом не связано ни с кем в администрации Байдена или Трампа. Я больше не являюсь государственным служащим и я просто излагаю собственное мнение, основанное на том, что я читаю и что я слышу вокруг себя. А теперь о назначении. Я думаю, есть несколько характеристик, одна из которых заключается в том, что они очень лояльны к Трампу, они были с ним на протяжении всей предвыборной кампании, некоторые, возможно, были с ним в первой администрации или были его сторонниками в течение длительного времени. Во-вторых, они, очевидно, консерваторы. Я имею в виду, что они полярно противоположны многим чиновникам, которых назначал Байден, которые в основном были прогрессивными. И, что интересно, с точки зрения бывших государственных служащих, назначенцы Трампа в основном не принадлежат к бюрократической системе. Иными словами, это не люди, которых как-то продвигали по служебной лестнице в рамках бюрократической системы, пока они не стали ее руководителями. Они почти все пришли извне. Например, Уолтц — советник по национальной безопасности работал в предыдущих администрациях, но многие другие, такие как Гегсет и Джей Ди Вэнс, не являются типичными продуктами правительственной бюрократии. Я думаю, это потому, что Трамп действительно хочет сосредоточиться на том, чтобы изменить бюрократию, изменить многие из их задач, а также, безусловно, уменьшить много расходов.
Илон Маск, который возглавит Депертамент повышения эффективности правительства, заявил, что сократит около двух триллионов долларов расходов из шести триллионов, которые мы тратим на правительство. Поэтому я думаю, что Трамп собирается сосредоточиться на многих внутренних структурных реформах и своеобразной перезагрузке миссии, как он это видит. Я думаю, что он будет много сосредотачиваться на внутренних делах, но мир не стоит на месте, пока он занимается всеми своими внутренними делами.
Поэтому, что можно сказать о его назначении на должности советника по национальной безопасности, государственного секретаря, министра обороны и так далее? Я думаю, что я бы сказал это так: Марко Рубио, назначенный на должность государственного секретаря, является ястребиной фигурой, что означает, что он придерживается мнения, что мы не должны позволять внешнему миру давить на нас. Однако, похоже, нет больших разногласий относительно его способности проводить стабильную внешнюю политику. Такие люди, как Уолтц, имеют очень ястребиную позицию опять же в отношении Китая, и в новой администрации будет много внимания уделено Китаю и своеобразной перезагрузке внешней политики. Также новый директор ЦРУ Рэдклифф также известен тем, что очень сосредоточен на китайской угрозе. (…) Я пытаюсь сказать, что, по моему мнению, Трамп хотел бы сосредоточиться на внутренней политике, но, очевидно, ему придется иметь дело с остальным миром, и, возможно, это то, о чем вы хотели бы поговорить сейчас.
Какой будет внешняя политика?
Думаю, что Трамп сосредоточится на глобальном обзоре мировых проблем, пересмотрит их и расставит новые акценты на определенных сферах, а другие сферы получат меньше внимания. Я расскажу о некоторых из них. Во-первых, я считаю, что его внешняя политика будет очень глобальной. Одно, что, по моему мнению, иногда забывают люди за рубежом, это то, что Соединенные Штаты действительно являются глобальной мировой силой и должны заботиться о вещах во всем мире. Европейцы, например, несмотря на свою историю вовлеченности в другие части мира, сейчас мыслят, в основном, исключительно в контексте Европы с геостратегической точки зрения. Когда они смотрят за границу, то думают больше о торговле и подобных вещах. Но для них Япония и Китай кажутся гораздо дальше, чем для американцев. Поэтому администрация Трампа также будет смотреть на мир в целом.
Какие же это элементы геостратегии? Я думаю, они сосредоточатся на балансе сил в мире. Какой баланс сил в Европе? Вы знаете, что это означает для Украины и нашей поддержки Украины — мы до этого дойдем. Но они также будут обеспокоены такими вопросами, как Китай, пограничные споры с Филиппинами и другими странами, а также усилиями Китая захватывать большие части Тихого океана для поддержания своих экономических и геостратегических целей. Поэтому политические, военные и геостратегические вопросы, как бы вы их ни охарактеризовали, будут для них очень важными.
Однако, я также думаю, что экономические вопросы станут чрезвычайно важными. Думаю, Трамп и его сторонники имеют ощущение, что мы позволили американскому бизнесу и экономической ситуации прийти в упадок, стать слабее, в пользу некоторых неэкономических политик, которые мы проводили в разных частях мира. Мы как-то отдавали то, что они считают, не должны были отдавать.
Я думаю, что Трамп будет больше сосредоточен на том, что является одним из его девизов: «Америка превыше всего». И в лагере Трампа есть ощущение, что всегда существует баланс между тем, что хорошо для человечества, и тем, что хорошо для Америки. Они во многом пересекаются, но они также отличаются. Я думаю, что есть ощущение, что администрация демократов была слишком сосредоточена на том, что хорошо для мира, человечества и большого количества людей, а не на том, что хорошо для американских граждан, которые избрали Трампа на должность и оплачивают счета в Соединенных Штатах. Поэтому, например, по глобальному изменению климата, я думаю, они видят, что это один из тех пунктов, который якобы на благо мира, но стоит нам слишком дорого и ставит нас в невыгодное экономическое положение с такими странами, как Китай и Индия. Поэтому я думаю, что будет новый фокус на торговых сделках, торговом взаимодействии, и в целом я думаю, что рефлекс Трампа — смотреть на вещи с точки зрения сделки. Другими словами, если вы хотите, чтобы мы что-то сделали, вы должны объяснить нам зачем.
Позвольте мне привести вам пример. В случае с некоторыми латиноамериканскими странами мы предоставляем иностранную помощь основываясь на том, что люди в ней нуждаются: они бедны, у них нет воды, нет еды, и это человеческий долг — помочь им улучшить их жизнь. А с другой стороны во многих случаях эти страны являются источником большого количества нелегальных иммигрантов в Соединенные Штаты, и это создает много проблем. С точки зрения правительства есть несколько проблем в решении этого вопроса. Прежде всего, во многих случаях они не препятствуют выезду своих иммигрантов. Другими словами, это проблема для нас, что они не развиваются, и что они не могут удержать своих иммигрантов. Вместе с тем, когда мы ловим этих людей в Соединенных Штатах и хотим отправить их обратно… но их родина должна принять их. Если они не принимают их обратно, мы имеем дипломатическую проблему. Поэтому я думаю, что логика позиции Трампа в том, что мы не собираемся просто помогать этим людям в латиноамериканской стране, потому что они заслуживают этого. С другой стороны, они очень усложняют жизнь нам, потому что они не хотят принимать обратно своих нелегальных иммигрантов из Соединенных Штатов. Поэтому мы прекратим давать им деньги, хотя они в них нуждаются, если они не примут обратно этих иммигрантов. Поэтому именно на такой внешней политике, основанной на соглашениях, я думаю, Трамп будет гораздо больше сосредоточен, и я думаю, что он также будет больше сосредоточен на более простых и понятных приоритетах с точки зрения того, что является важным для Соединенных Штатов. Поэтому, например, если в правительстве США возникнет коллизия между приоритетом прав человека и экономикой, я подозреваю, что экономика будет гораздо важнее в этом расчете, чем это было при администрации Байдена. Поэтому такой тип соглашений базируется на простом расчете. Например, мы хотим три вещи, и мы готовы дать вам три вещи взамен. Но если мы не получим наши три вещи, вы не получите ваши три вещи, вы не получите ничего просто так.
Также я думаю, что будет больше внимания уделено Азии. С геополитической и экономической точки зрения будет гораздо больше внимания уделяться этому. Я думаю, Трамп будет гораздо более жестко относиться к Европе чем предыдущие администрации. Под этим я имею в виду, что он говорит о введении пошлин на европейские товары и, что еще важнее, на геостратегическом уровне. Я думаю, что он думает примерно так: у нас есть геостратегические проблемы в Европе, а также в Азии. В Азии у нас есть некоторые сильные союзники, такие как Япония, но у нас также есть самая большая геостратегическая и экономическая угроза, с которой сталкиваются Соединенные Штаты, и там не так много сильных стран. Теперь перейдем к Европе. У нас есть страны, которые богаты, которые сильны, но они не делают своего вклада в оборону, поэтому с американской точки зрения они должны делать больше для решения проблем, с которыми сейчас сталкивается весь Запад в Европе, особенно с Россией и, возможно, с Ираном, поэтому я думаю, что будет приложено гораздо больше усилий, чтобы действительно надавить на европейцев, чтобы они взяли на себя большее финансовое и военное бремя в Европе, чем это было при предыдущих администрациях. Это такой общий обзор, как мы говорим в дипломатии, ситуации, с которой, как я вижу, Трамп, вероятно, будет иметь дело.
Вы упомянули о Китае, давайте поговорим об этом больше. Как вы думаете, как будут развиваться отношения с Вашингтоном, учитывая, что он обещает развязать торговую войну с Китаем и, очевидно, увеличит помощь Тайваню?
Что ж, я думаю, это трудно предсказать, в частности потому что, это не полностью зависит от Соединенных Штатов. Китай — это большой игрок в экономическом и геостратегическом плане в мире, поэтому многое не зависит от них. Я думаю, что с точки зрения Запада и, конечно, с точки зрения США, люди, которые пытаются нарушить так сказать статус-кво, — это китайцы, а не американцы, поэтому, например, это китайцы наполняют мир большим количеством промышленных товаров, это китайцы подталкивают азиатские страны к уступкам в экономическом и геополитическом плане, в плане границ и тому подобных вещей. Поэтому на самом деле вопрос в том, насколько китайцы будут давить дальше, и, во-вторых, что собираются делать Соединенные Штаты. Поэтому я думаю, что Трамп опять же может сосредоточиться на взаимовыгодном подходе. Его взгляд на внешнюю политику очень близок к тому, что я бы назвал персоналистическим в том смысле, что он хочет заключать крупные сделки с крупнейшими лидерами, поэтому если он сможет достичь большого взаимопонимания с главой Китая, то это может привести к общему улучшению отношений. С другой стороны, они могут сорвать такое соглашение, и это может привести к большим проблемам.
Так на каких сферах Трамп собирается сосредоточиться? Прежде всего, это экономика (…) Трамп говорит о пошлинах для защиты американской промышленности. Я думаю, что он, вероятно, сделает кое-что из этого. Безусловно, он сосредоточится на безопасности в Азиатско-тихоокеанском регионе. Например: Филиппины, Вьетнам и другие страны. Я думаю, что они будут развивать более тесный альянс или полуальянс со многими из этих стран. И это зависит от того, насколько жестко давит Китай. И я думаю, что многое из того, что США делают в этой сфере с азиатскими союзниками, в значительной степени является реакцией на давление, которое Китай оказывает на регион. Я не думаю, что США являются там агрессором. Трамп также будет больше сосредоточен на таких вещах, как кибербезопасность. Китайцы скандально известны количеством кибератак на американское правительство, американские компании, на всех, а также на страны Запада в целом, поэтому я думаю, что он будет пытаться быть более решительным в этом вопросе. Он, вероятно, поддержит Тайвань. Думаю, он будет меньше внимания уделять правам человека, чем это было при предыдущих администрациях. Поэтому я думаю, что направление американо-китайских отношений будет зависеть больше от китайцев, чем от Трампа, потому что мы стараемся поддерживать своеобразный статус-кво, который, по нашему мнению, работает в Азии для торговых режимов и подобных вещей, национальных границ, с которыми китайцы не соглашаются во многих случаях. Поэтому именно они настаивают на изменении статус-кво. Если перейти к Европе, все знают о все более тесных отношениях между Россией, Китаем и Ираном, о том, что они пытаются разработать альтернативу тому, что они считают глобальным мировым порядком, в котором доминирует Америка. Я думаю, что это работает для большинства стран, считаю, что это работало исторически очень хорошо, но эти страны не думают, что это придает им достаточно большую роль в мире, и они хотят это изменить. Поэтому опять же, мы должны смотреть на то, кто пытается нарушить статус-кво и как. Это не вопрос обвинения, это вопрос понимания динамики происходящего. Поэтому многое будет зависеть от Китая, насколько агрессивным он будет и в дальнейшем.
Джон, вы большой друг Украины. Наблюдаете ли вы, что американская поддержка нашей страны растет на протяжении войны? Или она постепенно угасает?
Я думаю, что она достаточно стабильна на самом деле, в том смысле, что есть большая поддержка Украины, а также украинцев. Я думаю, что украинцы, которые приехали в США, это люди, о которых я говорил, в целом произвели хорошее впечатление, то есть их воспринимают как достойных людей. А вот объем освещения войны в новостях уменьшился, но он все еще остается достаточно значительным.
Я думаю, что это просто следствие уменьшения новостного цикла и очень короткой продолжительности внимания прессы и ее желания найти что-то новое, чтобы продать больше газет или продать больше эфирного времени. То есть поддержка на бытовом уровне, среди людей остается стабильной. Но не забывайте, что Украина очень далеко для американцев, а для европейцев она вроде бы близка, особенно если вы из Польши. А вот для американцев Украина очень далека, поэтому я не хочу преувеличивать уровень поддержки, которую американцы имеют в отношении Украины, они, безусловно, чувствуют ее. Но здесь нет большого количества украинцев, которые бы подталкивали все ступени правительства оставаться вовлеченными. Это не Мексика по соседству. Поэтому это довольно скромный, но стабильный уровень поддержки.
По Вашему мнению, способен ли Трамп остановить войну? На каких условиях и когда?
Я хотел бы знать ответ на этот вопрос, как и многие другие люди. Но я бы сказал, что он определенно не сможет сделать это сам без Путина и Зеленского. Несмотря на то, что говорят россияне, мы не являемся сторонами войны. Мы помогаем нашим союзникам, но мы не воюем в Украине, поэтому мы не являемся на самом деле стороной в войне. Опять же, я не владею большим количеством внутренней информации о том, насколько экономика России страдает или не страдает от войны, или под каким давлением Путин себя чувствует, чтобы показать успех в войне, но, конечно, на поле боя сейчас у него нет большого стимула для заключения мира. Так что это действительно вопрос. Я не знаю, о чем думает Зеленский. Он должен был бы согласиться с предложениями в трехсторонних или многосторонних переговорах.
Если отвечать коротко: нет, я не думаю, что он может закончить мировую войну самостоятельно быстро или за какой-то короткий промежуток времени. Я думаю, что он пойдет на это и попытается это сделать. Но опять же, в рамках взаимовыгодного подхода. Другими словами, Россия даст вам это, если вы сделаете то. И конечно это должно быть скоординировано с Зеленским или с украинским правительством или даже идти от украинского правительства. Я думаю здесь на самом деле два вопроса (…): что Запад собирается предложить Путину или что Запад собирается сделать Путину, пригрозить как-то или что-то такое, чтобы положить конец войне. Я думаю, что это очень сложный вопрос.
Я не могу предположить, что Трамп сделает… но я не думаю, что, например, просто гипотетически, хотя никогда не следует быть гипотетическим… Мне трудно представить, что кто-нибудь из американских президентов скажет, что мы пойдем на войну с Россией , если вы не уберетесь из Украины. Честно говоря, я лично думаю, что это не обсуждается. С другой стороны, я думаю, что Трамп склонен попытаться завершить войну, потому что он действительно хочет уделить внимание другим вещам, кроме украинской проблемы. У него есть внутренняя повестка дня, на которой он хочет сосредоточиться, есть азиатская повестка дня, на которой он хочет сосредоточиться, есть экономическая повестка дня и другое. Но, я имею в виду, было бы глупо со стороны Трампа вдруг сказать, что Путин ничего нам не даст, и мы просто прекратим помогать Украине, потому что я считаю, что Трамп не хочет второго Афганистана. Помните несколько лет назад, когда Байден уводил нас из Афганистана, это был полный провал и катастрофа, и выглядело так, будто это сделал слабый президент, и это стоило Байдену победы на выборах.
Я не думаю, что Трамп хочет быть человеком, потерявшим Украину, и мы бы каждый день видели по телевизору кадры, как россияне казнят украинцев. Я думаю, что в Белом доме будет много людей, которые будут ему говорить, что ты не можешь уйти из Украины, поэтому я думаю, что этот страх может быть преувеличен в международном сообществе. Я только что прочитал в Wall Street Journal, что Волц, будущий советник по национальной безопасности, встретился в Белом доме, где он выразил свою определенную поддержку решению администрации Байдена позволить Украине использовать американское оружие большой дальности в России, поэтому это уже движение больше в направлении поддержки Украины.
Как, по-вашему, будут развиваться отношения между США и Украиной в будущем, после войны?
Это во многом зависит от того, как закончится война и какова ситуация в Украине. Есть еще один момент: я думаю, что, если война закончится не совсем удовлетворительно для Украины, а это почти наверняка произойдет, то есть, другими словами, будут внедрены по крайней мере временные территориальные уступки или, скажем, Украина должна пообещать не вступать в НАТО в течение 20 лет или некоторые из этих других идей, которые витают вокруг…
Я думаю, что очень важно, чтобы украинцы не использовали тезис на внутреннем уровне о том, что все эти проблемы — вина США, именно США сдали Донбасс, или что это США сделали то или иное. Поэтому я думаю очень важно, чтобы Украина в долгосрочной перспективе сохраняла свои стратегические интересы с США как союзником. И, вероятно, вы бы не хотели сильно слить Соединенные Штаты. Реальность такова, что любые уступки, которые Украина должна сделать, будут продиктованы ситуацией в Украине, а не через США или наши позиции. Поэтому, я считаю, важно не винить США в любом неудовлетворительном результате.
Мы все знаем, что политики всегда ищут «козла отпущения», но я надеюсь, что украинцы не попытаются сделать США таким «козлом отпущения». Ведь в более жестком мире политики Трампа вы или друг или не друг, и если вы не друг, мы не будем многое делать, чтобы вам помочь. Я не думаю, что следует допускать такую ситуацию.
Я считаю, что есть все шансы на хорошие отношения между Украиной и США в будущем. Думаю, США будут оставаться поддержкой на экономическом уровне, хотя мы, скорее всего, будем ждать от европейцев более активного участия в финансировании обновления и других подобных вопросах. Что касается безопасности, я не знаю, какие гарантии безопасности США могут или не могут предоставить, в контексте НАТО или в другом формате. Сейчас слишком много неопределенности, чтобы дать четкий ответ.
Сьогодні наш гість — Джон Гамільтон, колишній американський дипломат із багаторічним досвідом роботи в Державному департаменті США.
Він служив у посольствах і місіях США в кількох країнах НАТО, обіймав посаду старшого радника з питань ресурсів, планів і політики в офісі державного секретаря. А також був директором зі зв’язків з громадськістю в Бюро у справах Близького Сходу.
Пан Гамільтон — великий друг України, і зараз активно допомагає українцям, співпрацюючи з вашингтонськими громадами та організаціями, які підтримують нашу країну.
Сьогодні ми поговоримо з Джоном про те, що перемога Дональда Трампа та його призначення можуть означати для відносин США з Україною, Європою та Азією.
Чи не могли б Ви почати з розповіді про себе та свій досвід?
Із задоволенням. Я був американським дипломатом протягом 28 років, провівши багато років у Державному департаменті. Я також працював у посольствах та місіях в європейських країнах, зокрема в Бельгії, Німеччині, Данії та Туреччині. А після багатьох років роботи в дипломатії я пішов у бізнес, але й далі контактував з Державним департаментом та опосередковано займався закордонними справами. Інколи я працював у телекомунікаційній компанії AT&T. Я очолював делегацію до Києва. Це був 2018 чи 2019 рік. Ми говорили із заступником міністра про потенційний продаж їм великої мережі AT&T, тож я провів у Києві цілий день. Тоді мене дуже зацікавила Україна, і мені здалося, що Київ – прекрасне місто, яке мене насправді зацікавило. І цей інтерес не згас.
Як почали цікавитися Україною, розкажіть трохи про цей шлях?
Він почався, як я вже згадував, через відрядження до Києва. Потім, у травні 2022 року, коли почалася війна, ми з кількома старими друзями вирушили в подорож Польщею та Східною Європою. Під час неї я зустрів багато європейців, багато українських біженців. Я не думаю, що коли-небудь зустрічав стільки українців, окрім тієї поїздки до Києва за кілька років до війни. І мене українці насправді дуже вразили. Мене зворушили їхні історії про те, як їм довелося втікати. Вони здалися мені дуже освіченими, дуже витонченими, дуже милими людьми, які пережили жахливий досвід, і це мене зацікавило. Коли я повернувся до США, я також зустрів українців тут. Зрештою, я обміркував це і зрозумів, що українці дуже освічені, дуже розумні, дуже здібні. Багато з тих, з ким я зустрічався, мають дипломи про вищу освіту, але у них є один величезний недолік — це нездатність розмовляти англійською з тією швидкістю, яка необхідна для того, щоб займати професійні посади в Сполучених Штатах. У нас здебільшого не багатомовна країна, і якщо ви хочете досягти успіху, особливо на вищих рівнях, дуже важливо знати англійську. Тому я вирішив почати викладати українським біженцям у США, зокрема у Вашингтоні, англійську мову і допомагати їм вдосконалювати їхню англійську. І я думаю, що це їм дуже допомагає. Деякі з них уже починають досягати успіхів у житті тут.
Давайте поговоримо про недавні вибори в США. Як ви оцінюєте вибір Трампа і його призначення на ключові посади в адміністрації? Що вони свідчать про його політичні пріоритети?
Дозвольте мені на початку попередити: все, що я скажу в цьому інтерв’ю, жодним чином не пов’язано ні з ким в адміністрації Байдена чи Трампа. Я більше не є державним службовцем і я просто викладаю власну думку, яка базується на тому, що я читаю і що я чую навколо себе. А тепер про призначення. Я думаю, є кілька характеристик, одна з яких полягає в тому, що вони дуже лояльні до Трампа, вони були з ним протягом усієї передвиборчої кампанії, деякі, можливо, були з ним у першій адміністрації або були його прихильниками протягом тривалого часу. По-друге, вони, очевидно, консерватори. Я маю на увазі, що вони полярно протилежні багатьом посадовцям, яких призначав Байден, які здебільшого були прогресивними. І, що цікаво, з погляду колишніх державних службовців, призначенці Трампа здебільшого не належать до бюрократичної системи. Іншими словами, це не люди, яких якось просували службовими сходами у межах бюрократичної системи, доки вони не стали її керівниками. Вони майже всі прийшли ззовні. Наприклад, Волтц — радник з національної безпеки працював у попередніх адміністраціях, але багато інших, таких як Гегсет і Джей Венс, не є типовими продуктами урядової бюрократії. Я думаю, це тому, що Трамп справді хоче зосередитися на тому, щоб змінити бюрократію, змінити багато з їхніх завдань, а також, безумовно, зменшити багато витрат.
Ілон Маск, який очолить Депертамент підвищення ефективності уряду, заявив, що скоротить близько двох трильйонів доларів витрат з шести трильйонів, які ми витрачаємо на уряд. Тож я думаю, що Трамп збирається зосередитися на багатьох внутрішніх структурних реформах і своєрідному перезавантаженні місії, як він це бачить. Я думаю, що він буде багато зосереджуватися на внутрішніх справах, але світ не стоїть на місці, поки він займається всіма своїми внутрішніми справами.
Тож, що можна сказати про його призначення на посади радника з національної безпеки, державного секретаря, міністра оборони і так далі? Я думаю, що я б сказав це так: Марко Рубіо, призначений на посаду державного секретаря, є яструбиною постаттю, що означає, що він дотримується думки, що ми не повинні дозволяти зовнішньому світу тиснути на нас. Однак, здається, немає великих розбіжностей щодо його здатності проводити стабільну зовнішню політику. Такі люди, як Волтц, мають дуже яструбину позицію знову ж таки щодо Китаю, і в новій адміністрації буде багато уваги приділено Китаю і своєрідному перезавантаженню зовнішньої політики. Також новий директор ЦРУ Редкліфф також відомий тим, що дуже зосереджений на китайській загрозі. (..) Я намагаюся сказати, що, на мою думку, Трамп хотів би зосередитися на внутрішній політиці, але, очевидно, йому доведеться мати справу з рештою світу, і, можливо, це те, про що ви хотіли б поговорити зараз.
Якою буде зовнішня політика?
Думаю, що Трамп зосередиться на глобальному огляді світових проблем, перегляне їх і розставить нові акценти на певних сферах, а інші сфери отримають менше уваги. Я розповім про деякі з них. По-перше, я вважаю, що його зовнішня політика буде дуже глобальною. Одне, що, на мою думку, іноді забувають люди за кордоном, це те, що Сполучені Штати дійсно є глобальною світовою силою і повинні піклуватися про речі у всьому світі. Європейці, наприклад, незважаючи на свою історію залученості в інші частини світу, зараз мислять, здебільшого, виключно в контексті Європи з геостратегічної точки зору. Коли вони дивляться за кордон, то думають більше про торгівлю та подібні речі. Але для них Японія та Китай здаються набагато далі, ніж для американців. Тож адміністрація Трампа також буде дивитися на світ в цілому.
Які ж це елементи геостратегії? Я думаю, вони зосередяться на балансі сил у світі. Який баланс сил у Європі? Ви знаєте, що це означає для України і нашої підтримки України — ми до цього дійдемо. Але вони також будуть занепокоєні такими питаннями, як Китай, прикордонні суперечки з Філіппінами та іншими країнами, а також зусиллями Китаю захоплювати більші частини Тихого океану для підтримання своїх економічних і геостратегічних цілей. Тому політичні, військові та геостратегічні питання, як би ви їх не охарактеризували, будуть для них дуже важливими.
Однак, я також думаю, що економічні питання стануть надзвичайно важливими. Гадаю, Трамп і його прихильники мають відчуття, що ми дозволили американському бізнесу та економічній ситуації занепасти, стати слабшими, на користь деяких неекономічних політик, які ми проводили в різних частинах світу. Ми якось віддавали те, що вони вважають, не повинні були віддавати.
Я думаю, що Трамп буде більше зосереджений на тому, що є одним із його девізів: «Америка понад усе». І в таборі Трампа є відчуття, що завжди існує баланс між тим, що добре для людства, і тим, що добре для Америки. Вони багато в чому перетинаються, але вони також відрізняються. Я думаю, що є відчуття, що адміністрація демократів була занадто зосереджена на тому, що добре для світу, людства і великої кількості людей, а не на тому, що добре для американських громадян, які обрали Трампа на посаду і оплачують рахунки в Сполучених Штатах. Тому, наприклад, щодо глобальної зміни клімату, я думаю, вони бачать, що це один з тих пунктів, який нібито на благо світу, але коштує нам занадто дорого і ставить нас у невигідне економічне становище з такими країнами, як Китай та Індія. Тому я думаю, що буде новий фокус на торгівельних угодах, торгівельній взаємодії, і загалом я думаю, що рефлекс Трампа — дивитися на речі з погляду угоди. Іншими словами, якщо ви хочете, щоб ми щось зробили, ви повинні пояснити нам навіщо.
Дозвольте мені навести вам приклад. У випадку з деякими латиноамериканськими країнами ми надаємо іноземну допомогу ґрунтуючись на тому, що люди її потребують: вони бідні, у них немає води, немає їжі, і це людський обов’язок — допомогти їм поліпшити їхнє життя. А з іншого боку в багатьох випадках ці країни є джерелом великої кількості нелегальних іммігрантів до Сполучених Штатів, і це створює багато проблем. З точки зору уряду є кілька проблем у розв’язанні цього питання. Перш за все, в багатьох випадках вони не перешкоджають виїзду своїх іммігрантів. Іншими словами, це проблема для нас, що вони не розвиваються, і що вони не можуть втримати своїх іммігрантів. Разом з тим, коли ми ловимо цих людей у Сполучених Штатах і хочемо відправити їх назад… але їхня батьківщина повинна прийняти їх. Якщо вони не приймають їх назад, ми маємо дипломатичну проблему. Тому я думаю, що логіка позиції Трампа в тому, що ми не збираємося просто допомагати цим людям у латиноамериканській країні, тому що вони заслуговують на це. З іншого боку, вони дуже ускладнюють життя нам, бо вони не хочуть приймати назад своїх нелегальних іммігрантів зі Сполучених Штатів. Тож ми припинимо давати їм гроші, хоча вони їх потребують, якщо вони не приймуть назад цих іммігрантів. Тож саме на такій зовнішній політиці, заснованій на угодах, я думаю, Трамп буде набагато більше зосереджений, і я думаю, що він також буде більше зосереджений на більш простих і зрозумілих пріоритетах з погляду того, що є важливим для Сполучених Штатів. Тому, наприклад, якщо в уряді США виникне колізія між пріоритетом прав людини та економікою, я підозрюю, що економіка буде набагато важливішою в цьому розрахунку, ніж це було за адміністрації Байдена. Тому такий тип угод базується на простому розрахунку. Наприклад, ми хочемо три речі, і ми готові дати вам три речі натомість. Але якщо ми не отримаємо наші три речі, ви не отримаєте ваші три речі, ви не отримаєте нічого просто так.
Також я думаю, що буде більше уваги приділено Азії. З геополітичної та економічної точки зору буде набагато більше уваги приділятися цьому. Я думаю, Трамп буде набагато більш жорстко ставитися до Європи ніж попередні адміністрації. Під цим я маю на увазі, що він говорить про введення мит на європейські товари і, що ще важливіше, на геостратегічному рівні. Я думаю, що він думає приблизно так: у нас є геостратегічні проблеми в Європі, а також в Азії. В Азії у нас є деякі сильні союзники, такі як Японія, але у нас також є найбільша геостратегічна та економічна загроза, з якою стикаються Сполучені Штати, і там не так багато сильних країн. Тепер перейдімо до Європи. У нас є країни, які багаті, які сильні, але вони не роблять свого внеску в оборону, тому з американської точки зору вони повинні робити більше для розв’язання проблем, з якими зараз стикається весь Захід у Європі, особливо з Росією і, можливо, з Іраном, тому я думаю, що буде докладено набагато більше зусиль, щоб справді натиснути на європейців, щоб вони взяли на себе більший фінансовий і військовий тягар у Європі, ніж це було за попередніх адміністрацій. Це такий загальний огляд, як ми кажемо в дипломатії, ситуації, з якою, як я бачу, Трамп, імовірно, матиме справу.
Ви згадали про Китай, поговорімо про це трохи більше. Як ви думаєте, як розвиватимуться відносини з Вашингтоном, враховуючи, що він обіцяє розв’язати торговельну війну з Китаєм і, очевидно, збільшить допомогу Тайваню?
Що ж, я думаю, це важко передбачити, зокрема тому що, це не повністю залежить від Сполучених Штатів. Китай — це великий гравець в економічному та геостратегічному плані у світі, тому багато чого не залежить від них. Я думаю, що з погляду Заходу і, звичайно, з погляду США, люди, які, намагаються порушити так би мовити статус-кво, — це китайці, а не американці, тому, наприклад, це китайці наповнюють світ більшою кількістю промислових товарів, це китайці підштовхують азійські країни до поступок в економічному і геополітичному плані, в плані кордонів і тому подібних речей. Тому насправді питання в тому, наскільки китайці тиснутимуть далі, і, по-друге, що збираються робити Сполучені Штати. Тож я думаю, що Трамп знову ж таки може зосередитися на взаємовигідному підході. Його погляд на зовнішню політику дуже близький до того, що я б назвав персоналістичним у тому сенсі, що він хоче укладати великі угоди з найбільшими лідерами, тож якщо він зможе досягти великого порозуміння з головою Китаю, то це може призвести до загального поліпшення відносин. Зі ншого боку, вони можуть зірвати таку угоду, і це може призвести до більших проблем.
Тож на яких сферах Трамп збирається зосередитися? Перш за все, це економіка. (..) Трамп говорить про мита для захисту американської промисловості. Я думаю, що він, імовірно, зробить дещо з цього. Безумовно, він зосередиться на безпеці в Азійсько-тихоокеанському регіоні. Наприклад: Філіппіни, В’єтнам та інші країни. Я думаю, що вони розвиватимуть більш тісний альянс або напів альянс з багатьма з цих країн. І це залежить від того, наскільки жорстко тисне Китай. І я думаю, що багато чого з того, що США роблять у цій сфері з азійськими союзниками, значною мірою є реакцією на тиск, який Китай чинить на регіон. Я не думаю, що США є там агресором. Трамп також буде більше зосереджений на таких речах, як кібербезпека. Китайці скандально відомі кількістю кібератак на американський уряд, американські компанії, на всіх, а також на країни Заходу загалом, тому я думаю, що він намагатиметься бути більш рішучим у цьому питанні. Він, імовірно, підтримає Тайвань. Гадаю, він буде менше уваги приділяти правам людини, ніж це було за попередніх адміністрацій. Тому я думаю, що напрямок американо-китайських відносин залежатиме більше від китайців, ніж від Трампа, бо ми намагаємося підтримувати своєрідний статус-кво, який, на нашу думку, працює в Азії для торгівельних режимів і подібних речей, національних кордонів, з якими китайці не погоджуються в багатьох випадках. Тому саме вони наполягають на зміні статус-кво. Якщо перейти до Європи, усі знають про дедалі тісніші відносини між Росією, Китаєм та Іраном, про те, що вони намагаються розробити альтернативу тому, що вони вважають глобальним світовим порядком, в якому домінує Америка. Я думаю, що це працює для більшості країн, уважаю, що це працювало історично дуже добре, але ці країни не думають, що це надає їм достатньо великої ролі у світі, і вони хочуть це змінити. Тож знову ж таки, ми повинні дивитися на те, хто намагається порушити статус-кво і як. Це не питання звинувачення, це питання розуміння динаміки того, що відбувається. Тому багато чого буде залежати від Китаю, наскільки агресивним він буде й надалі.
Джоне, ви великий друг України. Чи спостерігаєте ви, що американська підтримка нашої країни зростає протягом війни? Чи вона поступово згасає?
Я думаю, що вона досить стабільна насправді, в тому сенсі, що є велика підтримка України, а також українців. Я думаю, що українці, які приїхали до США, це люди, про яких я говорив, загалом справили гарне враження, тобто їх сприймають як гідних людей. А ось обсяг висвітлення війни в новинах зменшився, але він все ще залишається досить значним.
Я думаю, що це просто наслідок зменшення новинного циклу і дуже короткої тривалості уваги преси та її бажання знайти щось нове, щоб продати більше газет або продати більше ефірного часу. Тобто підтримка на побутовому рівні, серед людей залишається стабільною. Але не забувайте, що Україна дуже далеко для американців, а для європейців вона начебто близька, особливо якщо ви з Польщі. А от для американців Україна дуже далека, тож я не хочу перебільшувати рівень підтримки, яку американці мають щодо України, вони, безумовно, відчувають її. Але тут немає великої кількості українців, які б підштовхували всі щаблі уряду залишатися залученими. Це не Мексика по сусідству. Тож це доволі скромний, але стабільний рівень підтримки.
На Вашу думку, чи здатен Трамп зупинити війну? На яких умовах та коли?
Я хотів би знати відповідь на це питання, як і багато інших людей. Але я б сказав, що він безумовно не зможе зробити це сам без Путіна і Зеленського. Незважаючи на те, що кажуть росіяни, ми не є сторонами війни. Ми допомагаємо нашим союзникам, але ми не воюємо в Україні, тож ми не є насправді стороною у війні. Знову ж таки, я не володію великою кількістю внутрішньої інформації про те, наскільки економіка Росії потерпає чи не потерпає від війни, чи під яким тиском Путін себе відчуває, щоб показати успіх у війні, але, звичайно, на полі бою зараз у нього немає великого стимулу для укладення миру. Тож це справді питання. Я не знаю, про що думає Зеленський. Він мав би погодитися з пропозиціями у тристоронніх чи багатосторонніх переговорах.
Якщо відповідати коротко: ні, я не думаю, що він може закінчити світову війну самотужки швидко або за якийсь короткий проміжок часу. Я думаю, що він піде на це і спробує це зробити. Але знову ж таки, в межах взаємовигідного підходу. Іншими словами, Росія дасть вам це, якщо ви зробите те. І звичайно це повинно бути скоординовано із Зеленським або з українським урядом або навіть іти від українського уряду. Я думаю тут насправді два питання (..): що Захід збирається запропонувати Путіну або що Захід збирається зробити Путіну, пригрозити якось чи щось таке, щоб покласти край війні. Я думаю, що це дуже складне питання.
Я не можу передбачити, що Трамп зробить… але я не думаю, що, наприклад, просто гіпотетично, хоча ніколи не слід бути гіпотетичним… Мені важко уявити, що хтось із американських президентів скаже, що ми підемо на війну з Росією, якщо ви не заберетеся з України. Чесно кажучи, я особисто думаю, що це не обговорюється. З іншого боку, я думаю, що Трамп схильний спробувати завершити війну, бо він справді хоче приділити увагу іншим речам, окрім української проблеми. У нього є внутрішній порядок денний, на якому він хоче зосередитися, є азійський порядок денний, на якому він хоче зосередитися, є економічний порядок денний та інше. Але, я маю на увазі, було б нерозумно з боку Трампа раптом сказати, що Путін нічого нам не дасть, і ми просто припинимо допомагати Україні, тому що я вважаю, що Трамп не хоче другого Афганістану. Пам’ятаєте декілька років тому, коли Байден виводив нас з Афганістану, це був повний провал і катастрофа, і виглядало так, ніби це зробив слабкий президент, і це коштувало Байдену перемоги на виборах.
Я не думаю, що Трамп хоче бути людиною, яка втратила Україну, і ми би щодня бачили по телевізору кадри, як росіяни страчують українців. Я думаю, що в Білому домі буде багато людей, які казатимуть йому, що ти не можеш піти з України, тому я думаю, що цей страх може бути перебільшений у міжнародній спільноті. Я щойно прочитав у Wall Street Journal, що Волц, майбутній радник з національної безпеки, мав зустріч у Білому домі, де він висловив свою певну підтримку рішенню адміністрації Байдена дозволити Україні використовувати американську зброю великої дальності в Росії, тож це вже рух більше в напрямку підтримки України.
Як, на Вашу думку, розвиватимуться відносини між США та Україною в майбутньому, після війни?
Це багато в чому залежить від того, як закінчиться війна і яка буде ситуація в Україні. Є ще один момент: я думаю, що, якщо війна закінчиться не зовсім задовільно для України, а це майже напевно станеться, тобто, іншими словами будуть впроваджені принаймні тимчасові територіальні поступки або, скажімо, Україна має пообіцяти не вступати до НАТО протягом 20 років або деякі з цих інших ідей, які витають навколо…
Я думаю, що дуже важливо, щоб українці не використовували тезу на внутрішньому рівні про те, що всі ці проблеми — це провина США, що саме США здали Донбас, чи що це США зробили те чи інше. Тому, я думаю, дуже важливо, щоб Україна в довгостроковій перспективі зберігала свої стратегічні інтереси зі США як союзником. І, ймовірно, ви би не хотіли сильно злити Сполучені Штати. Реальність така, що будь-які поступки, які Україна має зробити, будуть продиктовані ситуацією в самій Україні, а не через США чи наші позиції. Тому, я вважаю, важливо не звинувачувати США в будь-якому незадовільному результаті.
Ми всі знаємо, що політики завжди шукають «цапа-відбувайла», але я сподіваюся, що українці не спробують зробити США таким «цапом-відбувайлом». Адже в більш жорсткому світі політики Трампа ви або друг, або не друг, і якщо ви не друг, ми не будемо багато чого робити, щоб вам допомогти. Я не думаю, що варто допускати таку ситуацію.
Я вважаю, що є всі шанси на добрі відносини між Україною та США в майбутньому. Думаю, США залишатимуться підтримкою на економічному рівні, хоча ми, найімовірніше, чекатимемо від європейців більш активної участі у фінансуванні відновлення та інших подібних питаннях. Щодо безпеки, я не знаю, які саме гарантії безпеки США можуть чи не можуть надати, в контексті НАТО чи в іншому форматі. Зараз занадто багато невизначеності, щоб дати чітку відповідь.
Командир повстанцев, свергнувших Башара Асада, заявил в среду, что распустит силы безопасности бывшего режима, закроет его тюрьмы и будет преследовать всех, кто причастен к пыткам или убийствам заключенных.
Лидер сирийских повстанцев Ахмад аль-Шараа, более известный как Абу Мухаммед аль-Голани, в своем заявлении для сказал, что «распустит силы безопасности прежнего режима и закроет печально известные тюрьмы».
Сирийцы стекаются в тюрьмы, где, по оценкам, режим Асада содержал десятки тысяч заключенных, отчаянно разыскивая своих близких. Некоторые из них были освобождены живыми, другие были опознаны среди погибших, а тысячи других до сих пор не найдены.
В отдельном заявлении на Telegram-канале сирийского государственного телевидения Шараа сказал, что люди, принимавшие участие в пытках или убийствах заключенных, будут разыскиваться, и о помиловании не может быть и речи.
«Мы будем преследовать их в Сирии и просим страны выдать тех, кто бежал, чтобы мы могли добиться справедливости», — сказал он.
С момента падения власти Асада 27-летняя Хаят аль-Турки обыскивает заброшенные камеры огромного комплекса тюрьмы Седная в поисках любых признаков своих пропавших родственников, включая брата, который исчез 14 лет назад.
«Я надеялась найти кого-нибудь из своих пропавших заключенных — брата, дядю или двоюродного брата, — но не нашла… Я обыскала всю тюрьму», — сказала она.
Мохаммед аль-Башир, которого боевики Шараа поставили во главе временной администрации до марта, заявил, что его цель — вернуть миллионы беженцев, создать единство и обеспечить основные услуги.
Но у новой администрации мало ресурсов, сказал он в интервью итальянской газете Il Corriere della Sera.
«У нас нет иностранной валюты, а что касается кредитов и облигаций, то мы все еще собираем данные. Так что да, в финансовом плане у нас все очень плохо», — сказал Башир, который ранее руководил небольшой администрацией под руководством повстанцев в одном из районов северо-западной Сирии.
Иностранные чиновники осторожно вступают в контакт с повстанцами (HTS, бывшим филиалом «Аль-Каиды» «Хайят Тахрир аш-Шам»). HTS по-прежнему считается террористической организацией Вашингтоном, ООН, ЕС и другими странами.
Новое правительство должно «придерживаться четких обязательств по полному соблюдению прав меньшинств, содействовать доставке гуманитарной помощи всем нуждающимся, не допустить использования Сирии в качестве базы для терроризма или создания угрозы для ее соседей», — заявил госсекретарь США Энтони Блинкен.
Заместитель советника по национальной безопасности США Джон Файнер заявил агентству Reuters, что Вашингтон сохраняет осторожность.
«За последние годы мы видели множество боевых групп, которые… обещали, что будут управлять страной на основе всеобщего участия, а затем увидели, что они не выполняют эти обещания», — сказал представитель Госдепартамента Мэтью Миллер.
Сирия также остается под американскими, европейскими и другими финансовыми санкциями, введенными против Дамаска при Асаде.
Два американских конгрессмена, республиканец и демократ, написали письмо с призывом к Вашингтону приостановить некоторые санкции. Самые жесткие санкции США времен войны должны быть продлены в этом месяце, и бывшие повстанцы сообщили Reuters, что они поддерживают связь с Вашингтоном по поводу возможного ослабления санкций.
