Blog

Фредерик Энсель, доктор геополитики, специализирующийся на Ближнем Востоке, преподаватель Sciences Po и автор многочисленных книг по международным вопросам, рассказывает Epoch Times о падении Башара Асада.

Epoch Times — После молниеносного наступления исламистской группировки «Хайят Тахрир аль-Кам» и их лидера Абу Мухаммеда аль-Джулани 8 декабря режим Башара Асада пал. Какое событие ускорило падение сирийского диктатора? Война в Украине? Теракты 7 октября?

Фредерик Энсель — Я думаю, что разгром Израилем «Хезболлы» был самой непосредственной и прямой причиной падения Башара Асада. В 2015, 2016 и 2017 годах, когда его режим уже был прижат к стене, в дополнение к массированным российским воздушным бомбардировкам, в частности Алеппо, именно пехотинцы «Хезболлы» спасли его в последнюю минуту.

Сирийскому диктатору не хватало этих самых пехотинцев, которых вывело из строя Еврейское государство. Попутно отмечу идеальное совпадение между прекращением огня между шиитским исламистским ополчением и Израилем и молниеносным наступлением исламистской коалиции на Асада.

Но кроме этой прямой причины, есть еще две, которые мы можем назвать косвенными. Первой, тесно связанной с Хезболлой, как вы уже упоминали, был гигантский погром 7 октября. На следующий день после нападений ХАМАСа Хезболла, подчиняясь Тегерану, решила начать войну низкой интенсивности против Израиля, якобы для защиты ХАМАСа в Газе. Это решение ускорило желание Израиля положить конец самому смертоносному потенциалу Хезболлы на израильской границе. И это было сделано.

Во-вторых, война в Украине, очевидно, является другой косвенной причиной: она фактически лишает Россию возможности развертывать эскадрильи истребителей-бомбардировщиков и спецназа в поддержку Асада, как она могла это делать десять лет назад.

Мы можем лишь наблюдать чрезвычайную слабость российского военного аппарата, который работает в Украине уже почти три года.

Что означает конец режима Асада для Кремля? Потерю влияния в регионе?

Падение сирийского диктатора является катастрофическим для Москвы. Напомню, что с 1959 года Сирия была единственным союзником Советского Союза, а затем России, в двух основных стратегических бассейнах Средиземного моря и Ближнего Востока. Это огромная потеря влияния России в регионе.

Это поражение является еще более серьезным для Кремля, поскольку, в дополнение к очень вероятной потере военных баз, другие государства, особенно в Африке и Азии, которые думали, что могут полагаться на альянсы с Россией, чтобы конкурировать с Западом, поймут, насколько слабой является Москва и насколько двуличным является Владимир Путин.

Он отказался от Асада в военном плане, так же, как он отказался от армян против Азербайджана в 2020 году.

Вызывает ли приход к власти исламистов беспокойство на Западе, в частности во Франции, которая уже несколько лет серьезно страдает от исламистского терроризма?

Да, безусловно. Большинство группировок, входящих в эту коалицию, по своей сути являются джихадистскими. Более того, сам Аль-Джулани — бывший джихадист из Фронта ан-Нусра, сирийского отделения Аль-Каиды.

Он якобы порвал с этой организацией по идеологическим соображениям. Посмотрим, пока что рано об этом говорить. Также известно, что Аль-Джулани вышел из «Аль-Нусры» из тактических соображений. Но очевидно, что этого недостаточно для того, чтобы гарантировать, что новый режим будет безвредным и ненавязчивым.

Я думаю, что французам и европейцам следовало бы требовать гарантий и ждать очень конкретных результатов от этой новой коалиции, прежде чем считать ее респектабельной.

В интервью Paris Match от 7 декабря избранный президент США Дональд Трамп заявил, что его «приоритетом является решение конфликта между Украиной и Россией» и что «сирийцам придется заботиться о себе самим». Как вы относитесь к комментариям будущего хозяина Белого дома?

Дональд Трамп очень непредсказуем во многих сферах, но не тогда, когда речь идет о кошельке американского налогоплательщика и военном авиастроении.

Он изоляционист, который не заинтересован в американской экспансии в форме конфликта. Прежде всего, он считает, что американцы должны инвестировать туда, где они получают выгоду. С практической точки зрения, Сирия ничего не приносит Соединенным Штатам. В прошлом объем торговли между Сирией Хафеза Асада, отца Башара, и Соединенными Штатами был абсолютно маргинальным.

Более того, война в Украине стоит Америке огромных денег, и Трамп хочет ее как можно быстрее завершить. Для него она имеет приоритет над Сирией.

Тем не менее, в Сирии все еще находится от 800 до 900 американских солдат. Они там не для того, чтобы управлять сирийскими делами, а для того, чтобы оказать определенную поддержку курдским силам на северо-востоке Сирии и севере Ирака, которые несколько лет назад воевали на стороне Запада против ДАИШ. Лично я не думаю, что он их выведет. Их присутствие не является непомерной ценой.

Будет ли Башар Асад когда-нибудь привлечен к ответственности по международному праву?

Если россияне его отпустят, то да. Однако международное правосудие зависит от баланса сил. Более того, Совет Безопасности ООН состоит из пяти мощных постоянных членов с правом вето, включая Россию.

Поэтому мы всегда можем представить, что Международный уголовный суд преследует его, но пока он находится в Москве, никто его не будет искать.

На самом деле, это всегда та же проблема с диктаторами, которых принимают иностранные государства. Они под защитой. Я имею в виду, в частности, бывшего суданского лидера Омара Эль-Бечира, на него выдано два международных ордера на арест за геноцид, преступления против человечности и военные преступления, который в 2015 году приехал в Южную Африку, и Претория его не арестовала.

Итак, сейчас у Москвы нет причин отпускать бывшего сирийского лидера?

Нет, это очевидно. Кремль собирается использовать изгнание Асада, чтобы поставить Запад в неудобное положение, но прежде всего для того, чтобы продемонстрировать, что, несмотря ни на что, он способен спасти семьи диктаторов, которых он поддерживал годами.

Фредерік Енсель, доктор геополітики, який спеціалізується на Близькому Сході, викладач Sciences Po і автор численних книг з міжнародних питань, розповів Epoch Times про падіння Башара Асада.

Epoch Times — Після блискавичного наступу ісламістського угруповання «Хайят Тахрір аль-Кам» та їхнього лідера Абу Мухаммеда аль-Джулані 8 грудня режим Башара Асада впав. Яка подія прискорила падіння сирійського диктатора? Війна в Україні? Теракти 7 жовтня?

Фредерік Енсель — Я думаю, що розгром Ізраїлем «Хезболли» був найбільш безпосередньою і прямою причиною падіння Башара Асада. В 2015, 2016 і 2017 роках, коли його режим вже був притиснутий до стіни, на додаток до масованих російських повітряних бомбардувань, зокрема Алеппо, саме піхотинці «Хезболли» врятували його в останню хвилину.

Сирійському диктатору не вистачало цих самих піхотинців, яких вивела з ладу Єврейська держава. Принагідно відзначу ідеальний збіг між припиненням вогню між шиїтським ісламістським ополченням та Ізраїлем і блискавичним наступом ісламістської коаліції на Асада.

Але крім цієї прямої причини, є ще дві, які ми можемо назвати непрямими. Першою, тісно пов’язаною з Хезболлою, як ви вже згадували, був гігантський погром 7 жовтня. Наступного дня після нападів ХАМАСу Хезболла, підкоряючись Тегерану, вирішила розпочати війну низької інтенсивності проти Ізраїлю, нібито для захисту ХАМАСу в Газі. Це рішення прискорило бажання Ізраїлю покласти край найбільш смертоносному потенціалу Хезболли на ізраїльському кордоні. І це було зроблено.

По-друге, війна в Україні, очевидно, є іншою непрямою причиною: вона фактично позбавляє Росію можливості розгортати ескадрильї винищувачів-бомбардувальників і спецназу на підтримку Асада, як вона могла це робити десять років тому.

Ми можемо лише спостерігати надзвичайну слабкість російського військового апарату, який працює в Україні вже майже три роки.

Що означає кінець режиму Асада для Кремля? Втрату впливу в регіоні?

Падіння сирійського диктатора є катастрофічним для Москви. Нагадаю, що з 1959 року Сирія була єдиним союзником Радянського Союзу, а потім Росії, у двох основних стратегічних басейнах Середземного моря і Близького Сходу. Це величезна втрата впливу Росії в регіоні.

Ця поразка є ще більш серйозною для Кремля, оскільки, на додаток до дуже ймовірної втрати військових баз, інші держави, особливо в Африці та Азії, які думали, що можуть покладатися на альянси з Росією, щоб конкурувати із Заходом, зрозуміють, наскільки слабкою є Москва і наскільки дволиким є Володимир Путін.

Він відмовився від Асада у військовому плані, так само, як він відмовився від вірмен проти Азербайджану в 2020 році.

Чи викликає прихід до влади ісламістів занепокоєння на Заході, зокрема у Франції, яка вже кілька років серйозно потерпає від ісламістського тероризму?

Так, безумовно. Більшість угруповань, що входять до цієї коаліції, за своєю суттю є джихадистськими. Більше того, сам Аль-Джулані — колишній джихадист з Фронту ан-Нусра, сирійського відділення Аль-Каїди.

Він нібито порвав з цією організацією з ідеологічних міркувань. Побачимо, поки що рано про це говорити. Також відомо, що Аль-Джулані вийшов з «Аль-Нусри» з тактичних міркувань. Але очевидно, що цього недостатньо для того, щоб гарантувати, що новий режим буде нешкідливим і ненав’язливим.

Я думаю, що французам і європейцям варто було б вимагати гарантій і чекати дуже конкретних результатів від цієї нової коаліції, перш ніж вважати її респектабельною.

В інтерв’ю Paris Match від 7 грудня обраний президент США Дональд Трамп заявив, що його «пріоритетом є вирішення конфлікту між Україною і Росією» і що «сирійцям доведеться дбати про себе самим». Як ви ставитеся до коментарів майбутнього господаря Білого дому?

Дональд Трамп дуже непередбачуваний у багатьох сферах, але не тоді, коли йдеться про гаманець американського платника податків і військове авіабудування.

Він ізоляціоніст, який не зацікавлений в американській експансії у формі конфлікту. Перш за все, він вважає, що американці повинні інвестувати туди, де вони отримують вигоду. З практичної точки зору, Сирія нічого не приносить Сполученим Штатам. У минулому обсяг торгівлі між Сирією Хафеза Асада, батька Башара, і Сполученими Штатами був абсолютно маргінальним.

Більше того, війна в Україні коштує Америці величезних грошей, і Трамп хоче її якнайшвидше завершити. Для нього вона має пріоритет над Сирією.

Тим не менш, у Сирії все ще перебуває від 800 до 900 американських солдатів. Вони там не для того, щоб керувати сирійськими справами, а для того, щоб надати певну підтримку курдським силам на північному сході Сирії та півночі Іраку, які кілька років тому воювали на боці Заходу проти ДАІШ. Особисто я не думаю, що він їх виведе. Їх присутність не є непомірною ціною.

Чи буде Башар Асад коли-небудь притягнутий до відповідальності за міжнародним правом?

Якщо росіяни його відпустять, то так. Однак міжнародне правосуддя залежить від балансу сил. Більше того, Рада Безпеки ООН складається з п’яти потужних постійних членів з правом вето, включаючи Росію.

Тож ми завжди можемо уявити, що Міжнародний кримінальний суд переслідує його, але поки він перебуває в Москві, ніхто його не шукатиме.

Насправді, це завжди та сама проблема з диктаторами, яких приймають іноземні держави. Вони під захистом. Я маю на увазі, зокрема, колишнього суданського лідера Омара Ель-Бечіра, на якого видано два міжнародні ордери на арешт за геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, який у 2015 році приїхав до Південної Африки, і Преторія його не заарештувала.

Отже, наразі у Москви немає причин відпускати колишнього сирійського лідера?

Ні, це очевидно. Кремль збирається використати вигнання Асада, щоб поставити Захід у незручне становище, але перш за все для того, щоб продемонструвати, що, незважаючи ні на що, він здатний врятувати сім’ї диктаторів, яких він підтримував роками.

В Оттаве, столице Канады, открыли памятник жертвам коммунизма. Он не только будет свидетельством прошлого, но и будет напоминать о важности отстаивать права и свободы, которых многие люди по всему миру до сих пор лишены.

12 декабря в центре Оттавы открыли памятник жертвам коммунизма, который стал новым символом надежды.

Людвик Климковски, президент организации «Во славу свободы» сказал: «Этот мемориал – символ мужества тех, кто сопротивляется коммунизму, и памяти о тех, кто погиб».

Мемориал жертвам коммунизма напоминает, что Канада стала прибежищем для тех, кто бежал от преследований и несправедливости. Посетители могут поразмышлять здесь об этой истории.

Центральный элемент монумента — «Арка памяти». Она символизирует стойкость и силу тех, кто пострадал от коммунистического режима. Это не только дань памяти жертвам, но и напоминание о важности защищать права человека.

Людвик Климковски, президент организации «Во славу свободы» сказал: «Пусть этот памятник вдохновляет на диалог, пусть он напоминает нам, что свободы, которыми мы наслаждаемся сегодня, были завоеваны с большим трудом».

Об этом смотрите в нашем выпуске новостей на Youtube:

В Оттаві, столиці Канади, відкрили пам’ятник жертвам комунізму. Він не тільки буде свідченням минулого, а й нагадуватиме про важливість відстоювати права і свободи, яких багато людей по всьому світу досі позбавлені.

12 грудня в центрі Оттави відкрили пам’ятник жертвам комунізму, який став новим символом надії.

Людвік Клімковскі, президент організації «На славу свободи» сказав: «Цей меморіал — символ мужності тих, хто чинить опір комунізму, і пам’яті про тих, хто загинув».

Меморіал жертвам комунізму нагадує, що Канада стала прихистком для тих, хто втік від переслідувань і несправедливості. Відвідувачі можуть поміркувати тут про цю історію.

Центральний елемент монумента – «Арка пам’яті». Вона символізує стійкість і силу тих, хто постраждав від комуністичного режиму. Це не тільки данина пам’яті жертвам, а й нагадування про важливість захищати права людини.

Людвік Клімковскі, президент організації «На славу свободи» сказав: «Нехай цей пам’ятник надихає на діалог, нехай він нагадує нам, що свободи, якими ми насолоджуємося сьогодні, було виборено з великими труднощами».

Про це дивіться в нашому випуску новин на Youtube:

Финская правозащитная группа Oikeutta Elaimille (Justice for Animals, «Справедливость к животным») и Humane Society International опубликовали снимки, сделанные в ходе «тайного расследования» на трех меховых фермах в западной Финляндии в конце октября, чтобы показать закулисные реалии торговли.

На изображениях видно, как лисица царапает прутья своей маленькой клетки, а песец лениво прохаживается с окровавленным хвостом. У некоторых животных слезятся глаза.

FIFUR, группа финских пушных звероводов, осудила «скрытую съемку» ферм, обвинив нарушителей в «нарушении строгих требований биобезопасности» на фермах, где деятельность «строго контролируется национальными законами и правилами» и где ветеринары следят за благополучием животных.

Кроме того, что животные содержатся в маленьких клетках (иногда по несколько в одной клетке), ни на одном из снимков не видно жестокого обращения. Не было дано никаких объяснений ярко-красной крови, которая выглядела как открытая рана и обнаженная кость в области хвоста одного песца.

«Эти фотографии и эти вторжения… создают ложное представление о нормальном содержании животных в лабораториях и на фермах», — сказал представитель FIFUR Олли-Пекка Ниссинен, добавив, что его группа считает, что инициатива о запрете пушного звероводства будет отклонена.

Группа заводчиков заявила, что в пушном секторе одни из самых высоких стандартов благополучия среди всех видов животноводства.

Ниссинен предположил, что у фермеров мало стимулов для плохого обращения с животными. «Благополучие животных в первую очередь проявляется в их мехе, и для фермеров очень важно заботиться о животных, чтобы иметь достойный доход».

Пресс-секретарь Oikeutta Eläimille Кристо Мууримаа говорит, что операция включала в себя посещение ферм для наблюдения и документирования условий содержания животных, и что фотографии были сделаны в соответствии с финским законодательством.

«Мех использовался людьми очень давно, практически с каменного века», — сказал Мууримаа. «Однако практика, при которой животные содержатся в очень маленьких пустынных клетках, не так уж стара. Это продукт современности, когда животные рассматриваются просто как товар».

«Такое обращение с животными не соответствует сегодняшнему дню. Времена изменились, и настало время оставить подобную жестокость в прошлом», — добавил он. «В наше время мех никому не нужен. Мех в основном используется как символ статуса богатой элитой в таких странах, как Китай и Россия».

Финляндия является крупнейшим в мире производителем сертифицированных лисьих шкурок, сообщает отраслевая группа.

По последним данным, в ЕС, состоящем из 27 стран, насчитывается около 1000 меховых ферм с примерно 7,7 миллионами животных, включая норку, лису и енотовидную собаку.

Финляндия, по словам правозащитной группы Humane Society International, является одной из последних европейских стран, где разведение таких животных ради их меха остается легальным.

Китай является самым важным экспортным рынком для мехов в мире, за ним следуют Южная Корея и рынок Западной Европы и Северной Америки, заявила FIFUR, членами которой являются сотни ферм в Финляндии.

Фінська правозахисна група Oikeutta Elaimille (Justice for Animals, «Справедливість до тварин») і Humane Society International опублікували знімки, зроблені під час «таємного розслідування» на трьох хутряних фермах у західній Фінляндії наприкінці жовтня, щоб показати закулісні реалії торгівлі.

На зображеннях видно, як лисиця дряпає прути своєї маленької клітки, а песець ліниво походжає із закривавленим хвостом. У деяких тварин сльозяться очі.

FIFUR, група фінських хутрових звірівників, засудила «приховану зйомку» ферм, звинувативши порушників у «порушенні суворих вимог біобезпеки» на фермах, де діяльність «суворо контролюється національними законами й правилами» і де ветеринари стежать за благополуччям тварин.

Крім того, що тварини утримуються в маленьких клітках (іноді по кілька в одній клітці), на жодному зі знімків не видно жорстокого поводження. Не було дано жодних пояснень яскраво-червоній крові, яка мала вигляд відкритої рани та оголеної кістки в області хвоста одного песця.

«Ці фотографії та ці вторгнення… створюють хибне уявлення про нормальне утримання тварин у лабораторіях і на фермах», — сказав представник FIFUR Оллі-Пекка Ніссінен, додавши, що його група вважає, що ініціатива про заборону хутрового звірівництва буде відхилена.

Група заводчиків заявила, що в хутровому секторі одні з найвищих стандартів благополуччя серед усіх видів тваринництва.

Ніссінен припустив, що у фермерів мало стимулів для поганого поводження з тваринами. «Благополуччя тварин насамперед проявляється в їхньому хутрі, і для фермерів дуже важливо піклуватися про тварин, щоб мати гідний дохід».

Прес-секретар Oikeutta Eläimille Крісто Муурімаа каже, що операція передбачала відвідування ферм для спостереження і документування умов утримання тварин, і що фотографії були зроблені відповідно до фінського законодавства.

«Хутро люди використовували дуже давно, практично з кам’яного віку», — сказав Муурімаа. «Однак практика, за якої тварин утримують у дуже маленьких пустельних клітках, не така вже й стара. Це продукт сучасності, коли тварини розглядаються просто як товар».

«Таке поводження з тваринами не відповідає сьогоднішньому дню. Часи змінилися, і настав час залишити подібну жорстокість у минулому», — додав він. «У наш час хутро нікому не потрібне. Хутро в основному використовується як символ статусу багатою елітою в таких країнах, як Китай і Росія».

Фінляндія є найбільшим у світі виробником сертифікованих лисячих шкурок, повідомляє галузева група.

За останніми даними, в ЄС, що складається з 27 країн, налічується близько 1000 хутряних ферм із приблизно 7,7 мільйонами тварин, зокрема норки, лисиці та єнотоподібного собаки.

Фінляндія, за словами правозахисної групи Humane Society International, є однією з останніх європейських країн, де розведення таких тварин заради їхнього хутра залишається легальним.

Китай є найважливішим експортним ринком для хутра у світі, за ним слідують Південна Корея і ринок Західної Європи та Північної Америки, заявила FIFUR, членами якої є сотні ферм у Фінляндії.

Фотографировать пейзаж не так просто, как может показаться. Это требует терпения, настойчивости и целеустремленности — всех тех качеств, которые продемонстрировал в своем портфолио канадский фотограф Эндрю Мельжински, Международный фотограф пейзажа 2024 года.

                      

«Большая пейзажная фотография требует большого терпения — терпения к сезону, погоде и свету», — сказал председатель жюри Питер Иствей. «Это также требует настойчивости, потому что редко когда сезон, погода и свет сочетаются таким образом, чтобы вдохновить нас… И именно поэтому, чтобы быть успешным в фотографии пейзажа, вам также нужна решимость, чтобы довести свои замыслы до конца».

На конкурс International Landscape Photographer of the Year было подано более 3600 заявок от фотографов-любителей и профессиональных фотографов, которые соревновались за звание «Международный пейзажный фотограф года» за отдельные изображения и «Международный пейзажный фотограф года» за портфолио работ.

Портфолио победителей

Среди фотографий Мельжински — снежные зимы в Онтарио и восход солнца в аргентинской пустыне Атакама. В прошлом году он занял второе место в этой номинации, поэтому получение первой премии в этом году является свидетельством неизменно высокого уровня его работы.

Международной премией за лучший пейзаж 2024 года была отмечена работа «Следы света» Рёхея Ирие из Японии. Другие категории включали черно-белую, аэросъемку, снег и лед, небо и лес. Общий призовой фонд конкурса составил 12 500 долларов США, которые были разделены между победителями.

Лучшие фотографии с нынешнего конкурса будут представлены в книге наград International Landscape Photographer of the Year 2024 Awards Book, которую можно приобрести на официальном сайте конкурса.

Победители конкурса

Игнасио Паласиос из Австралии занял второе место за свое портфолио с южноамериканскими пейзажами.